Кожного разу, коли в Житомирі виникає конфлікт навколо питань збору та вивезення сміття, увага суспільства концентрується на окремих підприємствах, посадовцях або скандальних рішеннях. Однак проблема значно глибша. Йдеться не про боротьбу між комунальними та приватними операторами, а про відсутність цілісної системи управління побутовими відходами.
За останні роки наша країна зробила важливий крок, ухваливши Закон України «Про управління відходами», який наблизив національне законодавство до європейських вимог. Документ передбачає новий підхід до цього питання: мінімізацію утворення відходів, їх сортування, повторне використання, переробку та захоронення лише тих залишків, які вже неможливо утилізувати. На практиці більшість українських громад, у тому числі Житомир, ще перебувають на етапі переходу до цієї моделі.
Світовий досвід показує, що ефективність ринку залежить не від форми власності підприємства, а від зрозумілих і однакових правил для всіх учасників. Якщо на ринку працюють декілька операторів, кожен із них змушений інвестувати у техніку, сервіс, цифровий облік, логістику та якість обслуговування. Коли ж ринок монополізований і його фактично контролює один виконавець, стимули до розвитку поступово зменшуються, а мешканці втрачають можливість оцінити альтернативні пропозиції.
Саме тому в більшості європейських міст органи місцевого самоврядування концентруються на формуванні правил гри та контролі якості послуг, тоді як безпосереднє надання послуг здійснюють оператори, визначені на конкурентних засадах.
У свою чергу інвестиції потребують прогнозованих правил, і будь-який оператор — приватний чи комунальний — вкладає кошти лише тоді, коли розуміє перспективу роботи на кілька років уперед. Сучасний сміттєвоз, контейнери, сортувальні лінії або обладнання для переробки коштують десятки мільйонів гривень. Такі вкладення можливі лише за умов прозорих конкурсів, стабільних договорів і зрозумілих правил.
Якщо ж учасники ринку постійно перебувають у судових спорах, конфліктах або не впевнені у збереженні права працювати, інвестиції відкладаються. У підсумку програє не бізнес і не влада, а мешканці міста.
Таким чином ринок поводження з побутовими відходами не повинен бути полем постійних конфліктів між владою та операторами. Громада очікує іншого результату: якісної послуги, економічно обґрунтованого тарифу, екологічної безпеки та зрозумілих правил роботи. Чим швидше Житомир перейде від ситуативного реагування на окремі конфлікти до системного розвитку всієї сфери управління відходами, тим більше шансів отримати сучасну модель, яка відповідатиме європейським стандартам і працюватиме в інтересах мешканців міста. Справжній показник ефективності системи — не кількість інформаційних приводів чи політичних суперечок, а чисті вулиці, прозорі правила для операторів і довіра громади до рішень міської влади.
Водночас цей ринок у Житомирі вже багато років залишається одним із найбільш конфліктних сегментів міського господарства. Судові спори, взаємні звинувачення, зміна операторів, дискусії навколо полігону, тарифів і конкурсів стали постійною складовою інформаційного простору. Ці суперечки тривають і зараз.
За останні роки на житомирському ринку працювали або працюють декілька ключових операторів. Найбільш відомими є комунальне підприємство КП «Автотранспортне підприємство 0628» Житомирської міської ради, приватні підприємства ПП «ВЖРЕП №4», ПП «КВЖРЕП №8», а також компанія ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА», яка отримала статус одного з виконавців послуг після проведення конкурсних процедур. Відповідні рішення щодо конкурсів і тарифів неодноразово ухвалювалися виконавчим комітетом міської ради. Саме між цими учасниками протягом багатьох років формувався основний конкурентний та юридичний конфлікт.
Коли говорять про приватний сектор на цьому ринку, найчастіше згадують керівника ПП «ВЖРЕП №4» Володимира Тичину. Його позиція протягом багатьох років практично не змінювалася. Основні аргументи зводяться до кількох тез: конкурси мають бути відкритими та конкурентними; приватні оператори повинні мати рівний доступ до полігону; комунальні підприємства не повинні отримувати адміністративних переваг; інвестувати в сучасну техніку можна лише за умов прогнозованих правил роботи.
Тож чи були підстави говорити про обмеження конкуренції? Так, ще у 2024 році важливий сигнал надійшов від Антимонопольного комітету України. Північне міжобласне територіальне відділення АМКУ встановило, що окремі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо порядку приймання відходів на міському полігоні створювали несприятливі умови для окремих суб'єктів господарювання та призвели до обмеження конкуренції. У процесі розгляду справи міська рада скасувала положення, які викликали зауваження антимонопольного органу. Це рішення не означає автоматичного підтвердження всіх заяв будь-якої зі сторін конфлікту. Однак воно засвідчило, що питання рівних умов доступу до ринку мало під собою реальні юридичні підстави для перевірки.
Водночас позиція міської ради також має власну логіку. Орган місцевого самоврядування відповідає за безперервне надання послуг населенню, санітарний стан міста та функціонування полігону. Саме тому влада наголошувала на необхідності працювати через визначених конкурсом виконавців і забезпечувати контроль за потоками побутових відходів. Із цієї точки зору концентрація відповідальності в обмеженого кола офіційних операторів спрощує управління системою. Проблема полягає в тому, що така модель повинна супроводжуватися максимально прозорими конкурсами та однаковими правилами для всіх учасників.
Якщо ж проаналізувати десятки публікацій на цю тему, складається враження, що більшість дискусій точиться навколо трьох питань: хто має право працювати на ринку; хто отримує доступ до полігону; хто встановлює правила роботи. При цьому обмеження стосуються виключно підприємства В.Тичини. Питання обмеження конкуренції в Житомирі актуальне і сьогодні - ПП «ВЖРЕП №4» як і раніше обмежене в праві доступу до полігону. Натомість значно менше уваги приділяється тому, як зменшити кількість відходів, розвивати сортування, компостування чи переробку. В результаті місто роками обговорює операторів, а не систему.
При цьому поява нових компаній, зокрема ТОВ «ҐРІН БІН УКРАЇНА», а також робота в Житомирі поки що єдиного в країні сміттєпереробного заводу самі по собі не гарантують якісних змін. Справжня конкуренція виникає тоді, коли всі учасники працюють за однаковими правилами, а переможця визначають не політичні чи адміністративні фактори, а якість послуг, ефективність та інвестиції.
Попри численні кадрові й організаційні зміни Житомир поки не сформував завершену систему управління відходами відповідно до нового законодавства. Серед основних викликів залишаються: розвиток сучасної інфраструктури сортування; скорочення обсягів захоронення; залучення приватних інвестицій; цифровий контроль логістики; прозорий облік потоків відходів; відкритий моніторинг роботи полігону. Саме ці питання визначатимуть, наскільки швидко місто зможе перейти до європейської моделі управління відходами.
Підсумовуючи зазначимо, що історія розвитку житомирського ринку поводження з побутовими відходами показує, що тривалі конфлікти між владою та операторами не створюють доданої вартості для громади. Вони можуть виявляти слабкі місця системи, але не замінюють системних рішень. Сьогодні місту потрібні не нові інформаційні війни, а прозорі конкурси, передбачувані правила для всіх учасників, незалежний контроль якості послуг і довгострокова стратегія розвитку інфраструктури.
Якщо оцінювати ситуацію без політичних симпатій, доведеться визнати очевидне: за понад десять років конфлікту не можна говорити про беззаперечну перемогу жодної зі сторін. Міська влада поступово посилила роль комунального сектору. КП «Автотранспортне підприємство 0628» стало одним із ключових виконавців послуг із поводження з побутовими відходами, отримало сучасну техніку, розширило виробничі можливості та взяло на себе значну частину функцій, які раніше виконували приватні оператори. З іншого боку, приватні компанії неодноразово демонстрували готовність відстоювати свої права у судах, звертатися до Антимонопольного комітету України, публічно аргументувати свою позицію та вимагати відкритих конкурсів. Фактично обидві сторони витратили значні ресурси на юридичне протистояння замість того, щоб конкурувати якістю послуг.
Житомирський ринок поводження з побутовими відходами вже давно став прикладом того, як стратегічно важлива галузь може роками перебувати в центрі юридичних і політичних суперечок. За цей час змінилися закони, економічні умови, вимоги Європейського Союзу та очікування суспільства. Незмінним залишилося лише одне — потреба мешканців у якісній, безпечній та економічно обґрунтованій послузі. Саме інтерес громади має бути головним критерієм оцінки будь-якого рішення: незалежно від того, чи його пропонує міська рада, комунальне підприємство або приватний оператор. Якщо ця логіка стане основою майбутньої політики, багаторічний конфлікт матиме шанс завершитися не черговою зміною учасників ринку, а створенням сучасної системи управління відходами, яка працюватиме на користь міста.
Досвід Житомира показує, що протиставлення «комунальне або приватне» є занадто спрощеним. Комунальне підприємство має перевагу у стабільності та здатності виконувати соціальні функції навіть у складних умовах. Водночас воно залежить від бюджетних рішень, політичного керівництва та можливостей місцевого фінансування. Приватний оператор, навпаки, має більше стимулів інвестувати в техніку, логістику та ефективність, але очікує зрозумілих і довгострокових правил гри. Тому питання полягає не в тому, хто «кращий», а в тому, чи створила громада умови, за яких будь-який оператор може чесно конкурувати за якістю послуг.
За роки дискусій Житомир накопичив значний досвід — як позитивний, так і негативний. Місто має підприємства, фахівців і практику роботи в галузі. Водночас воно отримало урок, що тривале протистояння між учасниками ринку не може замінити якісної політики управління.
Успішна система поводження з відходами вимірюється не кількістю судових справ чи інформаційних кампаній, а конкретними результатами: чистими вулицями, прозорими процедурами, сучасною інфраструктурою, економічною ефективністю та довірою мешканців.
Саме ці показники мають стати основою оцінки будь-яких майбутніх рішень у сфері управління відходами в Житомирі. Якщо місто прагне відповідати європейським стандартам, дискусія має перейти в іншу площину. Потрібно говорити не про те, хто саме стане наступним оператором, а про те, якою буде система через десять років.
Місту необхідна довгострокова стратегія управління відходами!
