Аналізуючи документи, які сьогодні розробляються підприємствами та закладами на випадок повітряної тривоги, я дедалі частіше бачу одну проблему: до організації цієї роботи ставляться формально.

Розробили інструкцію. Видали наказ. Зібрали підписи працівників. Поставили інформаційну табличку. І на цьому вважають питання закритим.

Це велика помилка.

Інструкція про порядок дій під час повітряної тривоги не повинна існувати лише для того, щоб показати її під час перевірки. Вона має відповідати реальним умовам конкретного підприємства: де знаходяться працівники, де укриття, як до нього дістатися, хто організовує переміщення людей, хто контролює виконання, хто діє у разі відсутності відповідальної особи, як поводитися з відвідувачами та що робити у нестандартній ситуації.

І це питання у 2026 році вже не можна розглядати як другорядне.

Про зміну підходу держави свідчить, зокрема, постанова Кабінету Міністрів України від 04.09.2026 № 1092 «Деякі питання оптимізації захисту населення та реагування на загрози засобів повітряного нападу».

Нею запроваджено диференціацію сигналу «Повітряна тривога» за рівнями загрози: червоний рівень означає ракетну, ракетно-дронову або масовану дронову загрозу, жовтий — дронову загрозу.

При цьому держава врахувала необхідність безперервної роботи бізнесу. За жовтого рівня суб’єкти господарювання можуть продовжувати діяльність за умови наявності тимчасового або постійного укриття для персоналу та відвідувачів. Якщо укриття немає, діяльність за певних умов може продовжуватися до його облаштування, але не довше трьох місяців з дня набрання чинності постановою.

Але право бізнесу продовжувати працювати не означає право нехтувати безпекою.

Навпаки. Чим складнішою є система роботи підприємства, чим більше на його території працівників та відвідувачів, тим чіткіше повинно бути визначено, що відбувається після оголошення тривоги.

Кодекс цивільного захисту України прямо покладає на суб’єктів господарювання обов’язок забезпечувати виконання заходів цивільного захисту, колективний захист працівників, а для об’єктів та місць з масовим перебуванням людей — також відвідувачів. Законодавством також передбачено необхідність розміщення інформації про заходи безпеки, проведення навчань і тренувань та визначення посадових осіб, відповідальних за організацію цивільного захисту.

Саме тому інструкція про порядок дій працівників під час повітряної тривоги повинна розглядатися не як «папір для перевірки», а як один з елементів цієї системи.

Вона повинна бути дієвою. Якщо працівник працює у приміщенні, де знаходиться укриття, він має розуміти, коли і куди він повинен переміститися. Якщо рішення про організацію таких дій приймає відповідальна особа, вона повинна бути визначена наказом, знати свої обов’язки та мати необхідні повноваження. Повинна бути передбачена її заміна у разі відсутності. Повинно бути зрозуміло, хто контролює фактичне виконання інструкції.

Не менш важливим є ознайомлення працівників.

Якщо інструкція доведена до відома працівника, його обов’язок її виконувати повинен бути не декларативним. Працівник зобов’язаний дотримуватися вимог безпеки та правил, встановлених роботодавцем. За порушення трудової дисципліни закон передбачає дисциплінарні стягнення у вигляді догани або звільнення.

Тобто роботодавець не повинен закривати очі на ситуацію, коли працівники систематично ігнорують встановлений порядок дій під час повітряної тривоги.

Окреме питання — відвідувачі.

Для підприємства, закладу, магазину, ресторану, ТРЦ чи іншого об’єкта, де одночасно перебуває значна кількість людей, недостатньо мати інструкцію лише для працівників. Потрібні зрозумілі правила поведінки відвідувачів під час повітряної тривоги та належне інформування про них.

Людина, яка прийшла до закладу, не може знати внутрішнього порядку роботи персоналу. Вона повинна розуміти, де знаходиться укриття, як до нього потрапити та що від неї очікується у разі оголошення тривоги. Для підприємства це також означає необхідність визначити, хто з працівників фактично організовує та супроводжує відвідувачів.

І тут виникає ще одне питання, яке, на мою думку, бізнесу варто сприймати значно серйозніше.

Що буде, якщо внаслідок ракетного удару або іншої атаки на підприємстві люди загинуть чи отримають тяжкі травми?

Сам факт того, що підприємство стало об’єктом атаки, безумовно, не означає автоматичної кримінальної відповідальності його керівника. Для кримінальної відповідальності необхідно встановити конкретний склад кримінального правопорушення, службові обов’язки особи, її повноваження та реальну можливість діяти належним чином, факт їх невиконання або неналежного виконання, наслідки та причинний зв’язок між діями чи бездіяльністю і цими наслідками.

Але саме тому правильно організована система безпеки має значення.

Показовими є два кримінальні провадження, пов'язані з подіями після ракетних ударів у Київській області.

Перший приклад — підприємство у Вишневому

У липні 2026 року слідство розпочало кримінальне провадження за ч. 3 ст. 367 КК України після ракетного удару по підприємству у Вишневому, внаслідок якого після детонації боєприпасів загинули люди.

Одному із заступників генерального директора підприємства було повідомлено про підозру у службовій недбалості, яка, за версією слідства, спричинила загибель людей. Сторона захисту поставила під сумнів саме наявність у підозрюваного відповідних службових обов'язків та повноважень. Тому для слідства є важливим довести і встановити:

Які саме обов'язки були покладені на цю особу? Що саме вона повинна була зробити? Чи могла вона це зробити? І чи пов'язане невиконання цих обов'язків із наслідками?

Посадова інструкція, накази, розподіл обов'язків, положення про структурні підрозділи та внутрішні документи визначають не лише організацію роботи підприємства.

У разі кримінального провадження вони можуть стати документами, за якими встановлюватиметься реальний обсяг відповідальності конкретної службової особи.

Другий приклад — організація заходу в Капітанівці

Кримінальне провадження, розпочате 24.07.2026 також за ч. 3 ст. 367 КК України.

За матеріалами судових ухвал, слідство перевіряє обставини проведення заходу «КРИТИЧНО ЗАХИЩЕНО» у с. Капітанівка Київської області. За версією слідства, організатор заходу, будучи обізнаним про ракетну загрозу та особливості заходу, повинен був забезпечити безпеку його учасників, однак необхідних заходів не вжив. У цьому кримінальному провадженні слідство перевіряє саме організаційні рішення та виконання обов'язків особами, відповідальними за проведення заходу. Цей приклад особливо важливий для бізнесу.

Він демонструє, що після трагічної події питання може полягати не лише у встановленні безпосередньої причини загибелі людей.

Слідство може досліджувати: хто організовував захід; які обов'язки ця особа мала; які вимоги безпеки діяли; чи були отримані необхідні погодження; чи було передбачене безпечне місце перебування людей; які дії повинні були бути здійснені після оголошення повітряної тривоги; чи були вони фактично здійснені.

За певних обставин може постати питання і про застосування статті 271 КК України, яка передбачає відповідальність за порушення вимог законодавства про охорону праці, якщо воно спричинило передбачені кримінальним законом наслідки.

Важливо не просто розробити інструкцію, а побудувати систему безпекових заходів: визначити відповідальних осіб та їх заміну, перевірити реальну доступність укриття, визначити порядок дій працівників і відвідувачів, належним чином довести ці правила до відома, провести навчання, забезпечити контроль за виконанням і реагувати на порушення.

І головне — перевірити цю систему до того, як вона знадобиться.

Бо після трагедії вже буде пізно з’ясовувати, хто мав віддати розпорядження, хто повинен був організувати евакуацію, хто відповідав за відвідувачів і чому працівники не знали, що їм робити.

Саме тому документи у сфері безпеки під час повітряної тривоги — це не формальність. Це заздалегідь створений порядок дій, який у потрібний момент має допомогти зберегти життя.