У Житомирі розгорнувся черговий конфлікт навколо ринку поводження з побутовими відходами, який уже вийшов далеко за межі звичайного господарського спору. У ньому одночасно фігурують комунальне підприємство, міська влада, приватний оператор, правоохоронні органи, арешти техніки та земельних ділянок, кримінальне провадження і питання доступу до єдиного міського полігону ТПВ. За матеріалами, підготовленими ПП «ВЖРЕП №4» в зверненні до Ради бізнес-омбудсмена та Офісу генерального прокурора України, підприємство вважає, що послідовність цих подій фактично призвела до витіснення його з ринку. Водночас частина тверджень компанії є предметом спорів та розслідувань і не може вважатися доведеними фактами до завершення відповідних процедур. Звернення взято на контроль у обох установах.

Як конкуренція впливає на ціну послуг

Конкуренція змушує кожного надавача послуг постійно рахувати свої витрати й думати про те, як запропонувати споживачу кращі умови. Якщо на ринку працює кілька компаній, вони конкурують не лише ціною, а й якістю, оперативністю та рівнем сервісу.

Щоб залишатися конкурентоспроможним, підприємство має ефективно організовувати роботу: оптимізувати витрати, правильно формувати штат, раціонально використовувати техніку та встановлювати обґрунтовані витрати на оплату праці. У результаті компанії змушені шукати ефективніші моделі роботи, а споживач отримує можливість обирати між різними пропозиціями.

Саме для того, щоб отримати найкращі умови та найбільш вигідну ціну, і проводяться відкриті тендери та конкурси. Їхня мета — не просто визначити виконавця, а створити умови, за яких учасники змагаються за право надавати послугу.

І навпаки, коли на ринку немає реальних конкурентів, монополіст отримує значно більше можливостей диктувати свої умови. Споживач у такій ситуації фактично позбавлений вибору, а отже, має менше важелів впливу на ціну та якість послуги.

Тому конкуренція — це не лише боротьба підприємств за ринок. У першу чергу це механізм, який змушує їх працювати ефективніше й створює для споживача можливість отримувати кращу послугу за обґрунтованою ціною.

Від участі у Prozorro — до конфлікту з полігоном

На початку 2026 року ПП «ВЖРЕП №4» заявило про відновлення роботи на ринку збирання та вивезення побутових відходів у Житомирі. Підприємство посилається на конкретні результати публічних закупівель. Серед них — договір №67 від 16 лютого 2026 року з КП по експлуатації адмінбудинків Житомирської обласної ради, договір №34 від 12 лютого 2026 року з КП «Парк» Житомирської міської ради та договір від 28 січня 2026 року з Державною установою «Житомирська виправна колонія №4».

Тобто на старті року компанія фактично демонструвала здатність конкурувати за замовлення на відкритому ринку.

Паралельно підприємство мало дозвільну базу для роботи з відходами. У документах зазначено дозвіл Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів №13711/25 від 9 липня 2025 року. Він передбачає, зокрема, операції R12 — сортування, подрібнення, дроблення, ущільнення, гранулювання та сушіння — і R13, тобто зберігання відходів перед подальшими операціями з їх відновлення.

Для роботи підприємство використовувало майновий комплекс у селі Сонячне Житомирського району. За договором суборенди №4р від 1 листопада 2024 року майно було передане ПП «ВЖРЕП №4» для використання як виробничих приміщень та розміщення сміттєпереробного комплексу. Термін дії договору визначено до 31 грудня 2026 року.

Ключовою проблемою став доступ до міського полігону.

Єдиний полігон як головна точка залежності

18 грудня 2025 року між ПП «ВЖРЕП-4» та комунальним підприємством «КАТП-0628» було укладено договір №4 про надання послуг із видалення та захоронення побутових відходів.

У документах підприємства зазначено, що за пунктом 1.1 договору КАТП-0628 зобов'язувалося приймати відходи на полігон ТПВ. При цьому ПП «ВЖРЕП-4» наголошує: цей полігон є єдиним на території Житомирської міської територіальної громади місцем для захоронення побутових відходів.

Саме тут виникає принципове питання конкуренції.

Якщо підприємство може збирати відходи, має відповідну техніку, договори зі споживачами та необхідні документи, але не має доступу до об'єкта, без якого завершити технологічний цикл практично неможливо, його можливість працювати на ринку стає залежною від оператора цього об'єкта. На початку січня 2026 року ця проблема стала практичною.

Листами КАТП-0628 від 5 та 12 січня підприємство було повідомлено про недопуск сміттєвоза MAN АМ5462НХ на полігон. Як підставу комунальне підприємство зазначило невиконання вимог постанови Кабінету Міністрів №941 від 5 вересня 2023 року.

ПП «ВЖРЕП №4» заперечує правомірність такого рішення.

У договорі передбачені конкретні випадки, коли оператор може відмовити у прийнятті відходів: зокрема, якщо йдеться про небезпечні, вибухонебезпечні, радіоактивні, інфекційно небезпечні або інші заборонені до захоронення відходи, а також у визначених договором випадках щодо відходів, які підлягають відновленню. Підприємство стверджує, що жодного факту наявності таких відходів у його транспорті встановлено не було.

Окремо компанія вказує на відсутність, за її твердженням, морфологічного аналізу вантажу або іншої процедури, яка б документально підтверджувала невідповідність відходів вимогам полігону. Також, за матеріалами скарги, КАТП-0628 не отримувало підтвердження від ТОВ «МС Соціальний проект» щодо готовності прийняти конкретну партію відходів на відновлення у визначений час.

Саме це підприємство назване одним із учасників конфлікту навколо ринку відходів.

Що сталося після недопуску

Після проблем із доступом до полігону ПП «ВЖРЕП №4» опинилося в ситуації, коли зібрані у споживачів відходи потрібно було кудись доставляти. Підприємство стверджує, що спочатку використовувало орендований майновий комплекс у селі Сонячне. Ця територія розташована безпосередньо біля міського полігону, а її призначення за договором суборенди включало можливість розміщення сміттєпереробного комплексу.

Однак згодом робота на цій території була заблокована працівниками поліції та прокуратури. Після цього відходи довелося возити на виробничу базу ПП «ВЖРЕП №4» на вулиці Северина Наливайка, 7-а.

Саме тут конфлікт перейшов у кримінально-правову площину.

Арешти техніки та землі

У березні та квітні 2026 року суд наклав арешти на майно, пов'язане з діяльністю підприємства.

Зокрема, ухвалою Богунського районного суду від 4 березня 2026 року у справі №295/2754/26 було арештовано автомобіль MAN. 1 квітня аналогічні процесуальні дії стосувалися автомобіля ГАЗ у справі №295/4971/26.

Окремо були арештовані земельні ділянки: у селі Сонячне — ухвалою від 17 березня у справі №295/4285/26, та земельна ділянка виробничої бази на вул. Северина Наливайка, 7-а — ухвалою від 1 квітня у справі №295/2149/26.

Ці арешти мали для підприємства безпосередній господарський наслідок: обмежували можливість використовувати техніку та майданчики для операцій із відходами.

Проте далі ситуація почала змінюватися.

10 липня Богунський районний суд скасував арешт автомобіля MAN у справі №295/11995/26. 30 липня було скасовано арешт автомобіля ГАЗ у справі №295/13017/26.

Щодо земельної ділянки в Сонячному підприємству довелося звертатися до суду повторно. Перші клопотання про скасування арешту, за матеріалами скарги, були відхилені 17 та 30 квітня. І лише 4 серпня 2026 року суд у справі №295/12583/26 скасував арешт цієї земельної ділянки.

Водночас арешт земельної ділянки виробничої бази на Наливайка, 7-а, за станом на 17 серпня, залишався чинним.

Кримінальне провадження і 3,4 млн гривень збитків

Найбільш резонансною частиною конфлікту стало кримінальне провадження №12026060610000050. 24 липня 2026 року двом працівникам ПП «ВЖРЕП №4» повідомили про підозру у зв'язку із забрудненням та засміченням земельної ділянки. У матеріалах підприємства йдеться про площу 182 кв. м та обсяг близько 240 куб. м відходів — приблизно чотири сміттєвози по 60 куб. м. Сума збитків була визначена на рівні 3,4 млн грн.

Однак через п'ять днів, 29 липня, слідчий виніс постанову про закриття кримінального провадження в частині епізоду щодо території на колишній вулиці Чкалова в селі Сонячне. Підставою було зазначено відсутність складу кримінального правопорушення за ч. 1 ст. 239 Кримінального кодексу України.

Ця деталь є важливою для розуміння всієї історії.

Адже підприємство стверджує, що воно опинилося в ситуації вимушеного розміщення відходів саме після того, як його техніку не допустили до полігону, а потім до орендованого комплексу. Після цього виникло кримінальне провадження, а частина первісних претензій згодом була закрита через відсутність складу злочину.

Інша частина провадження щодо виробничої бази на Наливайка, 7-а, станом на 17 серпня залишалася на стадії досудового розслідування.

Чому тут виникає питання конкуренції

Позиція ПП «ВЖРЕП №4» полягає в тому, що сукупність цих подій не можна розглядати окремо від конкурентної ситуації на ринку. Підприємство вказує на КАТП-0628 як на оператора критично важливої для ринку інфраструктури. Якщо альтернативних полігонів у межах громади немає, доступ до цього об'єкта стає необхідною умовою для нормальної роботи операторів.

У документах прямо ставиться питання про можливі ознаки зловживання монопольним становищем. Підприємство посилається на статтю 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та стверджує, що обмеження доступу до полігону може створювати бар'єри для виходу конкурента на ринок.

Це питання додатково загострюється посиланням на попередню історію взаємовідносин КАТП-0628 та Антимонопольного комітету України.

За матеріалами скарги, 19 березня 2024 року АМКУ ухвалив рішення №60/18-р/к, яким визнав КАТП-0628 винним у порушенні конкурентного законодавства та зловживанням монопольним становищем на ринку надання послуг з вивезення твердих побутових відходів у Житомирі. Законність цього рішення, як зазначено у документах, була підтверджена рішенням Господарського суду міста Києва від 4 листопада 2024 року у справі №910/5498/24.

Тому автори скарги говорять про можливе повторення антиконкурентної поведінки.

Водночас сам факт попереднього рішення АМКУ ще не доводить, що нинішні дії КАТП-0628 є аналогічним порушенням. Для цього необхідне окреме дослідження обставин 2026 року.

Роль міської влади

Ще один пласт конфлікту — позиція виконавчого комітету Житомирської міської ради. ПП «ВЖРЕП №4» стверджує, що ще у 2025 році виконком поширював серед ОСББ інформацію про те, що послуги з вивезення побутових відходів у Житомирі можуть надавати лише три визначені виконавці. Підприємство посилається на лист виконкому №66/333 від 10 квітня 2025 року.

Якщо така практика застосовувалася саме як обмеження для інших операторів, вона має очевидне значення для оцінки стану конкуренції.

Показово й інше: у лютому–березні 2026 року ПП «ВЖРЕП №4» неодноразово зверталося до виконкому з приводу доступу до полігону. У матеріалах скарги зазначено, що відповіді міської влади фактично не вирішували питання доступу підприємства до об'єкта.

Таким чином, приватний оператор опинився між двома комунальними структурами: одна визначала правила доступу до інфраструктури, а інша безпосередньо управляла полігоном.

Ще у 2024 році важливий сигнал надійшов від Антимонопольного комітету України. Північне міжобласне територіальне відділення АМКУ встановило, що окремі рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо порядку приймання відходів на міському полігоні створювали несприятливі умови для окремих суб'єктів господарювання та призвело до обмеження конкуренції. Було винесено рішення щодо визнання факту узгоджених антиконкурентних дій. Фактично АМКУ прийняв рішення № 60/19-р/к у справі № 185/60/32-рп/к.22 про визнання дій виконавчого комітету ЖМР порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим частиною першою статті 15 та пунктом 3 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних дій органу місцевого самоврядування, що призвели до обмеження конкуренції на ринку послуг з вивезення твердих побутових відходів.

Водночас міська рада подала позов до Господарського суду міста Києва про визнання недійсним та скасування згаданого вище рішення Північного міжобласного територіального відділення АМКУ. Суд у задоволенні позову відмовив.

Враховуючи викладене ПП «ВЖРЕП №4» подало багатомільйонні позови до Господарського суду Житомирської області щодо стягнення з виконавчого комітету міської ради та КАТП-0628 компенсації за завдану шкоду та обмеження ринкового положення (у подвійному розмірі від суми втраченого прибутку).

Конфлікт із конкурентами

У своїх зверненнях ПП «ВЖРЕП №4» також згадує ТОВ «МС Соціальний проект» та ТОВ «ГРІН БІН Україна». Підприємство вважає, що його проблеми могли бути пов'язані з конкурентною боротьбою на місцевому ринку та називає засновником і керівником обох компаній Євгенія Бараха.

Окремо підприємство зверталося до правоохоронних органів із заявами щодо діяльності ТОВ «МС Соціальний проект». За документами, 19 березня 2026 року ПП «ВЖРЕП №4» подало до Житомирської окружної прокуратури заяву №75 щодо, на думку заявника, незаконного визначення цього підприємства суб'єктом господарювання для здійснення операцій з відновлення побутових відходів та встановлення відповідного тарифу.

У заяві порушувалося питання, зокрема, про невключення об'єкта оброблення побутових відходів до регіонального та місцевих планів управління відходами.

За твердженням заявника, прокуратура передала звернення до Житомирського районного управління поліції №1, яке не знайшло підстав для відкриття кримінального провадження.

Ще раніше, 1 квітня 2025 року, Володимир Тичина звертався до Голови Національної поліції України із заявою №31, а 23 квітня подав доповнення №33. У них йшлося про можливі шахрайські дії посадових осіб ТОВ «МС Соціальний проект». За документами, 29 травня 2025 року заявник отримав відповідь про реєстрацію інформації в інформаційному порталі Національної поліції без внесення відомостей до ЄРДР.

Саме цю різницю в реагуванні підприємство трактує як прояв подвійних стандартів.

Що отримав ринок у результаті

У господарському вимірі наслідки для ПП «ВЖРЕП №4» виявилися суттєвими. Підприємство заявляє, що через проблеми з доступом до полігону було змушене залучати сторонню техніку, користуватися альтернативними та більш віддаленими об'єктами, нести додаткові витрати на логістику, оренду транспорту і захоронення. Окремо заявляється про упущену вигоду.

У документах також зазначено, що з 1 січня 2026 року мешканці мікрорайону Крошня обрали ПП «ВЖРЕП №4» виконавцем послуг, а виконком був повідомлений про початок роботи ще у жовтні 2025 року. За твердженням підприємства, через конфлікт із доступом до полігону цей напрямок фактично не був реалізований.

Таким чином, проблема вийшла за межі одного договору. Якщо оператор не може забезпечити повний технологічний цикл, він ризикує втратити споживачів, контракти та репутацію незалежно від того, наскільки конкурентною була його пропозиція на етапі закупівлі.

Що тепер має бути встановлено

На цьому етапі є сенс відокремити доведені документами обставини від оцінок сторін. Факт укладення договору з КАТП-0628 та наявності листів про недопуск техніки підприємство підтверджує документами. Факт арештів техніки та земельних ділянок підтверджується судовими ухвалами. Факт скасування арештів автомобілів і земельної ділянки в Сонячному також підтверджується наступними судовими рішеннями. Окремий епізод кримінального провадження щодо Сонячного був закритий слідчим через відсутність складу кримінального правопорушення та правомірність дій в умовах обмеження конкуренції.

Натомість твердження про замовний характер переслідування, координацію дій конкурентів із правоохоронними органами або наявність корупційної складової потребують доказової перевірки.

Саме тому ПП «ВЖРЕП №4» звернулося до Ради бізнес-омбудсмена, Офісу генерального прокурора України та просить, серед іншого, ініціювати перевірку законності відкриття кримінального провадження, законності повідомлення про підозру, підстав для арешту техніки та земельних ділянок, а також дій посадових осіб правоохоронних органів, КАТП-0628 і виконавчого комітету міської ради. Звернення взято на контроль.

Головне питання — чи може в Житомирі існувати реальна конкуренція

У цій історії є одна обставина, яка заслуговує на окрему увагу. Конкуренція між операторами відходів може існувати лише тоді, коли компанії мають рівний доступ до критичної інфраструктури. Якщо один оператор контролює єдиний полігон або має вирішальний вплив на доступ до нього, правила повинні бути максимально прозорими, однаковими та документально обґрунтованими.

Інакше перемога в Prozorro ще не гарантує можливості реально виконати договір.

Саме це, по суті, і є центральним питанням конфлікту ПП «ВЖРЕП №4» із КАТП-0628 та міською системою управління відходами.

Станом на 17 серпня 2026 року кримінальне провадження №12026060610000050, за матеріалами підприємства, перебувало на стадії досудового розслідування, обвинувальний акт не був складений, а справа не була передана до суду.

Тому остаточні висновки щодо кримінальної відповідальності конкретних осіб робити зарано.

Але питання щодо організації конкуренції на ринку відходів залишаються. І вони стосуються вже не лише ПП «ВЖРЕП №4». Від відповіді на них залежить, чи матимуть інші приватні оператори реальну можливість конкурувати за споживача, чи доступ до ключової міської інфраструктури фактично визначатиме, кому дозволено працювати на цьому ринку.

P.S.

Володимир Тичина у своїх претензіях до організації ринку може бути правий у частині вимог до рівних правил для всіх операторів. Може помилятися в окремих оцінках або перебільшувати значення власних аргументів. Це має встановлюватися не публічними заявами, а документами, рішеннями регуляторів і судами.

Але є принципове питання, яке виходить за межі особистого конфлікту Тичини з міською владою чи окремими підприємствами. Якщо приватному оператору складніше отримати доступ до інфраструктури, конкурувати за маршрути або працювати на ринку на тих самих умовах, що й комунальному підприємству, конкуренція неминуче слабшає.

І тут важливо дивитися не на те, хто саме виграє чергову суперечку, а на правила, за якими працює весь ринок. Комунальне підприємство має право бути сильним учасником і конкурувати з приватним бізнесом. Приватний оператор так само має право вимагати рівних умов. Проблема виникає тоді, коли правила для них фактично стають різними.

Тому Тичина може бути правий або неправий у конкретному конфлікті. Але сама постановка питання про рівний доступ до ринку заслуговує на увагу. Якщо такі питання роками виникають знову і знову, це вже проблема не однієї людини чи компанії, а якості регулювання ринку.

Конкуренція має сенс лише тоді, коли учасники справді конкурують за однаковими правилами. Якщо правила дають перевагу одному оператору, ринок поступово втрачає конкуренцію — незалежно від того, комунальне це підприємство чи приватна компанія. А кінцевим результатом стає менший вибір для громади, слабші стимули до інвестицій і менший тиск на операторів щодо якості послуг.

Саме тому головне питання для Житомира сьогодні — не «хто переможе: Тичина чи міська влада?». Питання в іншому: чи буде в місті ринок, на якому Тичина, АТП 0628, «ҐРІН БІН УКРАЇНА» та інші оператори матимуть однакові правила і змагатимуться за мешканця якістю, ціною та ефективністю.