Ну, от майже і завершилося. Уявляю скільки було випито у ці святкові дні. До речі, я не про алкоголь. Про різноманітні солодкі й мінеральні води, розлиті у пластикові пляшки. Уявляю наскільки збільшився об’єм міського сміттєзвалища.

Коли я бачу, що хтось із друзів, товаришів чи просто знайомих збираються викинути порожню “півторачку” при цьому намагаються чимдуж закрутити кришку, то я зупиняю процес. Відбираю пляшку, відкручую її, і розповідаю у цей же час таку історію.

Чотири роки тому я працював кореспондентом у відділі новин щоденного всеукраїнської газети. Кожного дня хтось із журналістів одержував завдання від редактора написати так званий “центр”. Тобто центральний матеріал сторінки, який обов’язково публікувався із фотографією. Отож, одного разу зробити цю почесну місію випало мені. З фотострічки якогось агентства вибрали світлину, на якій севастопольці кидали у спеціальний сітку-контейнер пластикові пляшки. Далі їх спрямовували на переробку.

Я дотелефонувався до підприємця Олександра Копйова, який цим займався. Спілкуватися з ним було дуже цікаво. Від нього дізнався, що із переробленої тари роблять горщики для вазонів, черепицю, діжки, усілякі ємності тощо. Чоловік розповів, що навіть пробував виховувати городян.

На прямі ефіри на телебачення він приводив дітей, яким платив по копійці-дві за відкручування кришок із пляшок. Так оці діти, у яких боліли від кришок пальці, за словами Копйова, казали у камеру: “Дяді та тьоті, ну нафіга ви так закручуєте пляшки?!” Погодьтеся, доволі колоритний дядько.

До того ж він має рацію. Адже закручену порожню “півторачку” трактор на полігоні не зминає, а просто втрамбовує в землю, якою пересипають сміття. Об’єм звалища більшає. Влітку ця пляшка спрацьовує як лінза і займає сміття. Від диму і смороду страждаємо ми з вами, отруйні речовини потрапляють у грунт... Лякати не збираюся - самі подумайте про наслідки.

Згадайте мою історію, коли будете викидати чергову пластикову пляшку. Принаймні не закручуйте її, допоки у місті немає лінії з переробки. Панове, чиновники, а це вже до вас.

написано для рівненської газети ОГО