16 жовтня 2019, 12:27 Житомир: °C
Ірина Коцюба
к.т.н., доцент, громадський діяч

Куди поділась ртуть?

Небезпека, що породжується господарською діяльністю людини, сьогодні вже перевищує всі розміри та результати природних катастроф та катаклізмів. Вона з усіх боків підступила до життєвого середовища людини. На сьогодні ртутьвміщуючі відходи наносять шкоду здоров'ю людей, в тому числі і незворотні ушкодження центральної нервової системи. Також, з попаданням до організму людини через органи дихання, пари ртуті акумулюються та залишаються там на все життя.

Так, 17.04.2014 року на території Житомирської області (Володарсько–Волинський район) внаслідок необережного поводження з ртутевмісним приладом на ПАТ «Володарсько-Волинський льонозавод» відбувся розлив ртуті, працівники ДСНС провели демеркуризацію ртуті в кількості 0,31 кг та 28.05.2014 року – в кількості ще 11,45 кг ртуті знайшли. Постає перше питання – Звідки на даному підприємстві зберігалася така кількість небезпечних відходів?

А тепер найцікавише. Ємності з ртуттю передали директору підприємства, який, в свою чергу, передав ТОВ «Добробут Еко-Україна»  за актом передач від 16.05.14 та 20.06.14. Інше питання – де близько місяця розпилялися пари ртуті та зберігалися ртутьвмісні відходи з підприємства? Згідно із відповіддю з ТОВ «Добробут Еко-Україна», яка була надана на лист-запит від 25.06.2014 року (зауважте після 2 акту-передачі від 20.06.14 за яким прийняли 11,45 кг і не тільки), дане підприємство прийняло 0,31 кг розлитої ртуті. Так куди же поділися 11,45 кг ртуті?

Зауважимо: підприємство ТОВ «Добробут Еко-Україна» має всі ліцензії, але зареєстроване у м. Черкасах, на території Житомирської області представництва (філії) не має (не зареєстровані). Проте, договори на роботи укладаються (без погодження маршрутів перевезення, без належного страхування, а саме головне без складських приміщень на території області).

Хоча директор заводу укладав договір і підписував акти в приміщенні громадської організації, яка знаходиться в м. Житомирі. Може, ртутьвмісні відходи весь час знаходились в приміщенні цієї організації і ми з вами цим всім дихали? Так хто винен? Куди сховали відходи ртуті? (Як завжди, відправили на міське звалище). Чи ми з вами далі дихаємо парами ртуті?

Питань багато, а відповідь одна: ймовірно, досить прикриватися військовими діями. Війна – це боляче, але страшніше, коли гинуть люди від недбальства та наживи інших людей через техногенну катастрофу.