16 вересня 2019, 07:44 Житомир: °C
Юрій Малашевич
Депутат Черняхівської районної ради

Історія Бердичівського пед-коледжу бере свій початок від 1 травня 1899 року

 1 травня 1899 р. — на засіданні міської думи "гласними" (депутатами міської думи) Іваном Каетановичем Столигво і Броніславом Карловичем Розвадовським було внесено проект про відкриття в Бердичеві комерційного училища. З ініціативою до "гласних" звернувся місцевий купець пан Зельдович, який "осознавал как сильна у нас потребность в подобном училище". Так розпочиналась історія створення нині діючого педагогічного коледжу по вул. Європейській (колишня вулиця Карла Лібкнехта).

У грудні 1901 р. бердичівське купецтво та торговці звернулися до міського голови, а через нього - до Київського генерал-губернатора з проханням на їхні кошти відкрити в місті комерційне училище на зразок одеського. Такий дозвіл надійшов, майбутньому училищу присвоїли ім'я О.С. Пушкіна, а особи іудейського віросповідання мали становити не менше 50% від усього числа учнів.

З вересня 1908 р. училище почало діяти, курс навчання тривав 7 років, у кожному класі здобували освіту до 40 учнів. Водночас, окрім чоловічого, в цьому будинку було відкрите жіноче середнє комерційне училище, а також вечірні торговельні курси. Перший випуск комерційного училища припав на роки Першої світової війни.

18 квітня 1923 року на базі вищих педагогічних курсів, які знаходились в с. Круподерниця Погребищенського району (нині Київська область), у Бердичеві в будинку комерційного училища було організоване педагогічне училище.

У 1923 р. в будинку розпочали працювати педагогічні курси, на яких навчалися 95 хлопців і дівчаток з робітників та селян, що готувалися стати вчителями початкових класів. У 1925 р. курси були реорганізовані в педагогічний технікум з трирічним терміном навчання. У 1930 р. педтехнікум перетворений на педагогічну школу і переведений в інше приміщення, а в цьому будинку був відкритий Інститут соціального виховання, який 1933 р. реорганізований у педагогічний, а в 1936 р. - в учительський. Напередодні Вітчизняної війни в ньому навчалося 500 студентів на стаціонарному й 2700 - на заочному відділеннях.

Будинок у роки Великої Вітчизняної війни зберігся, і в ньому з 1945 р. продовжив функціонувати вчительський інститут, який у 1954 р. було перетворено в педагогічний, а в 1972 р. він був переведений до Житомира та Умані.

1973 р. до будинку знову переселилося педагогічне училище, яке відновило набір на дошкільний відділ денної і заочної форм навчання. Було обладнано 21 основну аудиторію і 17 допоміжних, актовий зал. Поступово зростала кількість молодих спеціалістів відповідного професійного рівня для роботи в початкових класах школи і в дошкільних закладах.

1977 р. в огляді-конкурсі педучилищ Радянського Союзу училище посіло 1-е місце, через два роки, за кращу організацію умов навчання, побуту та відпочинку, училище вийшло на перше місце в Україні, 1983 р. - в рік його 60-річчя - в училищі навчався 1291 учень, працювало 142 викладачі, 1997 р. введена нова спеціальність "Соціальна педагогіка".

Нині це педагогічне училище І рівня акредитації, в якому здійснюється підготовка спеціалістів за фахами: "Дошкільне виховання", "Музичне виховання", "Соціальна педагогіка". За 80 років існування училище підготувало майже 5 тис. учителів початкових класів, понад одну тисячу музичних керівників, близько 10 тисяч вихователів та понад 100 соціальних педагогів.

( за матеріалами сайту "Мій Бердичів")