Вночі, після закриття внутрішніх та зовнішніх кордонів, народ збирається біля бочок з вогнем. Житомирський штаб євромайдану ділить її з сусідами з Чернігова. Люди спілкуються, перекрикуючи майданівську сцену і потужний гуркіт електрогенераторів, п'ють чай, який розносять цілодобово, жують бутерброди, співають пісень. Розмовляють переважно "о главном": чому опозиція лажає і не хоче нічого вирішувати, юлі волю чи хай сидить, як довго триватиме протест і доколи він залишатиметься мирним і т.п.
Притомлені революціонери лягають спати. Варіантів де заночувати - купа. Можна залишитися в наметі або у автобусі “Богдані”, що припаркований впритул. Крім того, житомиряни знаходять нічліг у Будинку профспілок, КМДА або у Михайлівському соборі. Як на мене, у міській адміністрації тепліше, але далеко від серця революції.
Інформація для тих, хто вже прямує у Київ. Житомирський намет знаходиться навпроти входу у Будинок профспілок, де зосереджені всі зручності, доступні на Майдані. У наметі є вай-фай, комплект зарядок, черговий комп'ютер та обігрівачі. Організатори планують дістати "буржуйку". За словами активістів, зараз у Штабі вже зареєструвалося близько 40 житомирян, ще близько 20 гуляють по містечку. Якщо збираєтеся на Майдан - одягайтеся тепліше, беріть із собою каремат та спальники.
Житомиряни на київському Євромайдані
Сьогодні знову ходила на Банкову. Рішення поспілкуватися з "живим щитом" прийняла знову ж таки спонтанно і не очікувала, що вигорить. Активісти, які утримують барикади перед АП, щоб не допустити повторних провокацій, пресу пускали без питань.
Іду і думаю: "Стрьомно, ану пульнуть чимось." Але поволі підійшла. Зблизька вони не такі страшні.
У першому ряду - міліціонери. За ними - солдатики у шоломах. І лише за тими найцінніший ресурс- "берутівці".
Хлопці-строковики посміхалися, але мовчали. Говорили міліціонери. Спершу неохоче, але потім якось пішло. Спитали, чому я в касці з написом "press". Сказала, що минулого разу тут ледь утекла від "Беркуту", а переважна більшість тих, хто понадіявся на журналістську недоторканність і не рвонув у найближчий провулок, отримав черепно-мозкові травми. Тому, так, про всяк випадок. Коментувати на камеру не хотіли, але фоткати не забороняли.
Нормальні люди у нашій країні стають"гарматним м'ясом" у той час, захищаючи своїм тілом садистів. Бо нормальні люди не можуть такого робити. Я розумію, що, ймовірно, не всі "беркутівці" однакові. Але ті, що за 500 баксів розганяли студентів під стелою, а потім добивали їх кийками, калічили медиків і журналістів під час побоїща біля АП, фотографувалися зі своїми жертвами, змушували поранених ставати перед ними на колінами - однозначно психічно-нездорові покидьки. Знайти, ідентифікувати і лінчувати.
На Банковій ніщо не нагадувало про недільні події, як люблять писати романісти і графомани. Усе прибрали, навісили замки на воротях, крізь які народ пускався врізнобіч, позмивали кров з бруківки і збс. Коли з'явився надпис A.C.A.B. не знаю. Підозрюю, що вже опісля невдалого штурму Адміністрації, після того, як Банкову "підмарафетили". Щопровда, дірку в паркані, яка, можливо, врятувала мені та іншим життя ще не заклали. Сподіваюсь, до кінця революції вона буде. Так, про всяк.
Юлія Чепюк ходить по Києву в новій уніформі журналіста
Юлія Чепюк, Житомир.info
