Дощовий травень і такий же мрячний початок літа, мабуть, у багатьох житомирян сформував звичку брати парасольку, виходячи з дому. Небо ніби надолужує згаяне: усю зиму скупилося на сніг, а тепер щедро поливає вже й без того вдосталь насичену вологою землю. Сірий і похмурий небокрай, калюжі під ногами й на термометрі ледве за +10°C – мимоволі забуваєш, що нині вже червень. Хоч літо вже гортає календар, балетки, мокасини й босоніжки не на часі, зараз у тренді резинові чобітки, черевики й закриті туфлі – аби не довелося вертатися додому з мокрими ногами, якщо раптом спроба оминути калюжу виявиться невдалою.
Нерівний асфальт, вибоїни, прогнута плитка – дощова вода шукає собі пристановище, і на вулицях Житомира їй зробити це нескладно. Подекуди у дворах розливаються цілі «озера», які обійти чи перескочити дуже непросто. «Калюжоутворенню» сприяють і забиті зливостоки, адже їх легко можуть погубити поліетиленові кульки та інше сміття, викинуте поза урною.
Для когось сірі монотонні дощі та калюжі – привід для смутку й причина поганого настрою, для інших – час якогось особливого спокою і самозанурення, а декому – привід для веселощів, скажімо, дітворі, яка зазвичай залюбки бігає вулицями зі строкатими парасольками та у чобітках, аби вивчити глибину кожної ковбані.
Фоторепортаж з вулиць Житомира, відзнятий 1
червня 2020 року, коли на термометрі було щонайбільше +15°C, – тут
Як 30 липня 2019 року іграшковий супергерой «міряв» калюжі після тривалого дощу в Житомирі, дивіться у фоторепортажі
Як житомиряни 2 червня простували по калюжах або оминали їх, дивіться у фоторепортажі:
