Коли алгоритми соцмереж замикають нас в інформаційних бульбашках, вмикають нам швидкість та привчають до дофамінової пастки, бібліотека може тихо відчинити двері в інший світ, про існування якого ми забули. Спробуйте, можливо, це саме те, чого вам зараз бракує. Ви можете не дізнатися, що сучасна українська книжка вже народилася і багато цікавого проходить повз вас.
«Тиша має бути у бібліотеці!» - ми завжди сміялися з цієї фрази, уявляючи тітоньку в окулярах, яка суворо дивиться поверх стосу старих книжок та журналів. А зараз про тишу говорять зовсім інакше: коли в сучасній бібліотеці тихо, це означає, що вона порожня.
Бібліотеки поступово відмовляються від культу мовчання, щоб стати живими для людей, які шукають там не лише детективи на вечір, які хочуть знайти розуміння, нових приятелів, своє «третє місце» - комфортний громадський простір, не пов’язаний ані з домом, ані з роботою чи навчанням: де можна спробувати втілити свої ідеї, де можна докласти свої сили і досвід, куди приходять за власним бажанням, можуть піти і повернутися будь-якої миті.
Про трансформацію міських бібліотек Житомира ми розмовляємо з керівником комунального закладу «Міські публічні бібліотеки» Житомирської міської ради Ларисою Харчук, яка працює у цій системі вже 12 років і знає про неї все.
«Багато років тому мені здавалося, що у всіх бібліотеках спрацьовував відомий стереотип: бібліотека – це щось тихе, спокійне. І я, власне, прийшла з гаслом: «Тиша не повинна бути в бібліотеці», - говорить Харчук.
- Пані Ларисо, де ви брали ідеї для нової організації роботи бібліотек?
- За попередніх 7-8 років мені вдалося об'їздити дуже багато європейських бібліотек. Це була і Німеччина, і Польща, Іспанія, в Швеції я була в бібліотеках Стокгольма. Я бачила різні моделі бібліотек, мої шаблони тихого простору були зруйновані. Під нові стандарти ми прагнемо змінювати і наші бібліотеки, намагаємося подолати стереотип про сховище книг, який ще є у наших людей. У бібліотеці має бути класний простір, в якому хочеться бути, в якому пахне кавою. Ми робимо ремонти, позбуваємось сирості, плісняви і сірості. Спочатку дуже важко було достукатися і переконати людей, що бібліотека - це не стіни, це люди.
Ми кажемо, що сучасна бібліотека - це освітній, інформаційний і культурний простір, куди дорослий може прийти разом з дитиною і всім буде цікаво. До речі, саме по розвитку і роботі бібліотек оцінюють розвиток громади в європейських країнах.
-З чого ви починали 12 років тому?
- Я прийшла, коли бібліотеки були у не найкращому стані. Я розділила їх на «живі» і «мертві». Це дало змогу діагностувати проблеми і почати їх вирішувати. Хочу сказати, що центральна міська бібліотека імені Василя Земляка в Житомирі була мертва. Що значить мертва? При майже повної відсутності людей відкривались формуляри, дописувались люди, які нібито брали і читали книжки… Тоді я сказала, що більше так в бібліотеках міста не буде. Почали вивчати законодавство, почали вивчати запити людей: що вони хочуть і що ми можемо зробити, почали перенавчати бібліотекарів. Тоді була одна-єдина правильна стратегія: адаптуйся або помри. Це була стратегія виживання, яка дала змогу потім провести впровадження нового образу та трансформацію міських бібліотек.
- Ви навіть придумали власний бренд…
- Так, назва «ЛІТтера» побудована на грі слів та поєднанні кількох змістів: буква, літературна тераса, літературна ера, культурна територія. Ми поставили собі за мету – відійти від старої системи і позиціонувати себе як сучасний міський бренд. Цього року виповнилося 10 років – це перший вагомий ювілей бренду.
Ми маємо чіткі стратегічні напрямки, один з них – актуальні цифрові навички для людей поважного віку. Міська рада неочікувано швидко відгукнулася на наші потреби і надала нам 10 комп'ютерів для навчання. До нас почали приходити 30-40 людей поважного віку на безкоштовні курси комп’ютерної грамотності. За три місяці наші «студенти» опановували те, що колись пройшло повз них. І бібліотека почала оживати, бо часто разом з ними приходять внуки. У нас плетуть маскувальні сітки, зустрічаються люди, яких війна заставила шукати притулку в інших містах… На початку війни наша міська бібліотека стала місцем, куди люди несли допомогу - харчі, одяг для переселенців: ми також намагалися стати для них душевним прихистком. Багато з них досі з нами.
-Хто ваші читачі?
- Це діти молодшого шкільного віку і люди поважного віку. Ми навіть досліджували: серед наших відвідувачів74% дітей і 20% - це люди поважного віку. Але це відповідає нашому принципу -освіта впродовж життя: у центральній міській бібліотеці впроваджуємо освітні програми, безоплатні курси з вивчення англійської, наприклад. Облаштували місця для зустрічей, спілкування, оновили простір з зонами для роботи, відпочинку й навчання.
Зі зрозумілих причин у нас випадають читачі середнього віку та підлітки. Сьогодні є ця проблема. У нас багато є форм роботи з ними: ігротеки, квести, заходи, куди вони приходять. Але це не той читач, який читає, який приходить за актуальною українською книжкою.
- Як починалася цифровізація послуг?
- 2020 рік змінив нашу стратегію, бо прийшов ковід. Власне, він підсвітив, наскільки актуальні цифрові послуги. Ми були готові. Ми почали запроваджувати електронний читацький квиток, електронний каталог. В електронному каталозі введено дані про 81 447 примірників книг. Людина може відслідкувати, чи є книжка у нас в фондах, може її хтось зараз читає і варто почекати.
Ми намагаємося бути адаптивними, бо людині важливо жити тут і зараз. Бібліотека має швидко змінювати формати роботи, послуги та простір під нові запити громади та кризові виклики. Люди потрапляють в ситуації, коли не можна прогнозувати, що буде завтра, тому так важливо відчути себе в цьому часі, знайти підтримку й зрозуміти - ти свій серед своїх. І це теж частина нашої роботи.
- Чи є змога поповнювати фонд міських бібліотек?
- Коли я 10 років тому почала працювати, фонд міських бібліотек налічував 350 тисяч книжок. Зараз - 124 тисячі, 81 тисяча з них є в електронному каталозі.
Тоді було 70-80 % російськомовної літератури. Така картина була не лише в наших бібліотеках, а скрізь. Деяка класика російською у нас залишилася – «Кобзар» російською мовою, Леся Українка, є спеціальна література, психологія, наприклад, профільна література. Тобто якийсь певний відсоток у нас залишився. Тому для нас всі останні роки дуже актуальним викликом є поповнення фондів українською книжкою. Тому що читачі хочуть актуальну сучасну українську літературу. Як ми поповнюємо? Поповнення бібліотек за рахунок міського бюджету є дуже складним.
Тут ми ходимо завжди з протягнутою рукою, ми кожен рік пишемо листи до міської ради. Нормативна база вимагає на 5% щорічно оновлювати фонд. Книжка коштує 300-400-500 грн, нам кожен рік треба мільйон, а то і більше. Мільйон гривень на книжки: нам такі кошти не дають, а цього року взагалі нічого не отримали, бо бюджет обмежений. Попередні роки ми свої кошти також витрачали на закупівлю нових книг, бо надаємо платні послуги.
- Міська бібліотека може заробляти?
- Так, є механізм і це дозволено законодавством. І ми в цьому дуже успішні, до речі. Якщо є читач, значить він готовий платити 6 гривень за цікаву сучасну українську книжку. На сайте є офіційний перелік платних послуг, куди входить і традиційна ксерокопія, і отримання книжки підвищеного попиту, яка коштує у книгарні від 300 до 600 гривень, а у нас її може взяти почитати за 6 гривень. У нас щорічна перереєстрація платна – 5 гривень. Електронний читацький квиток – 15 грн.
За що люди готові платити? За детективи, романтичні фентезі, за нові книги Андрія Кокотюхи, Світлани Талан, Ольги Саліпи, Дарини Гнатко, Галини Вдовиченко, Сергія Жадана. Зараз почали активно читати військову літературу: Максима Кривцова, Павла Вишебабу, Василя Піддубного. Саме сучасну українську літературу ми замовляємо і купуємо. За 5 років ми заробили 156 тисяч гривен на книжках підвищеного попиту.
- Чи йде до вас працювати молодь? Як у вас з кадрами?
- Ми кожен рік очікуємо, що бібліотекарям підвищать зарплату. Якщо відверто - у нас сьогодні «вимився» кадровий ресурс, тому що молодь пішла в освіту, на більші зарплати в інші галузі. У нас багато працюючих пенсіонерів - близько 70%. Серед них є і таки, що можуть і молоді показати, як треба працювати: це люди, які добре знають свою роботу і давно не бояться комп’ютера, але через декілька років наступить «кадрове провалля».
Можливо, коли буде більша зарплата, з’явиться і молодь. Але мушу розказати ситуацію, як є. Ще років 5-6 тому молодь приходила, в уяві молодих робота в бібліотеці – це заповнить, формуляр та видати книжки. Але наша робота набагато ширша: шукати грантову підтримку, розробляти та організовувати події, проводити майстер-класи з дорослими та дітьми, у тому числі працювати в дитячих таборах влітку, популяризувати книжки, писати в соцмережі про них, зняти відео – роботи в цифрових ресурсах теж вистачає. Ми не займаємося «мертвими душами», ми постійно працюємо з людьми. Уявлення, що «піду на роботу в бібліотеку, буду весь день книжки читати», у нас вже давно не працює.
- Пані Ларисо, чи можна говорити про роботу бібліотек мовою цифр?
- Ми маємо 14 підрозділів комунального закладу – це 14 бібліотек в мікрорайонах міста, в яких за електронним квитком зареєстровано 15 187 читачів. В нашому електронному каталозі - 81 447 назв книг з анотаціями. За останні два роки втілюємо 14 грантових проєктів у співпраці з громадськими організаціями, 14 - міжнародних та 9 всеукраїнських, 16 - регіональних, 25 - міських та більше 60 - локальних.
Ми прагнемо трансформувати свою роботу від класичного книгосховища до сучасних комунікаційних просторів з високими стандартами. Не скажу, що нам вдається все легко і просто, але маємо приріст користувачів більше 1300 осіб, а загальна відвідуваність міської мережі перевищує 104 тисячі візитів на рік. Ми сподіваємось, що у бюджеті на 2027 рік міським бібліотекам будуть передбачені кошти на закупівлю нової літератури, адже останній раз 500 тисяч гривень були виділені у 2025 році, тоді вдалося закупити більше 1300 примірників українських книжок.
Розмову вела Лариса Бекета
P.S. котики на фото – це Касік (біленький) та Люся, колись ці кошенята були підібрані та вилікувані у важки для них часи і вже давно мешкають у центральній міський бібліотеці. Охоче спілкуються з відвідувачами.
Фото надані комунальним закладом «Міські публічні бібліотеки» Житомирської міської ради




















