У Житомирі 19 травня відбулося засідання міської комісії з топоніміки, під час якого розглянули звернення про переміщення меморіальних дощок Михайлу Очерету, Геннадію Чечуру та Євгену Концевичу, які висіли на будівлі ліцею №23 до його реконструкції, а нині знаходяться на зберіганні в освітньому закладі.
«Меморіальна дошка у свідомості людей несе один меседж і цей меседж пов’язаний зі смертю. Якщо ми говоримо про меморіальні дошки, які розміщуються на закладі освіти, то це означає, що діти йдуть у школу і перше, що бачать, – це меморіал. При чому цей меморіал не несе для них ніякого змістовного навантаження. В пропозиції питання перенесення цих дощок із закладу освіти, стосовно куди – це треба обговорити, бо я не можу відповісти на це питання. Звісно, це не має бути на смітник, вони однаково мають кудись переміститися, де вони будуть у належному стані зберігатися. Пропонуємо у холі закладу, при вході, зробити інтерактивний, цифровий музей. Візуальні елементи будуть, не дошки, а у вигляді табличок, QR-кодів, можливо телевізійні якісь, інтерактивні моменти. Ми окремо розіб'ємо на героїв сучасності й на випускників, які теж заслуговують на пам’ять», – говорить директор ліцею № 23 Ігор Баранов.
«Куди ви хочете перемістити ці дошки? Євген Концевич навчався у цій школі – це унікальна постать, єдина постать серед письменників. Він був не лише письменник-дисидент, не тільки реалізував себе попри хворобу, а він навколо себе об’єднував українську еліту, українську совість. Іван Дзюба тут був, В'ячеслав Чорновіл казав: «Євген Концевич для мене – це Житомир». Має бути з прив’язкою до будівлі, де він навчався», – відповів член комісії з топоніміки Геннадій Махорін.
«Очерет, хоча ніякого відношення до декомунізації не має, це звичайний пацан, 26-го року народження, який був мобілізований в останній рік війни й загинув героїчно, тут таке… Можна цю дошку до музею передати. А Концевич – це фігура знакова для України та Житомира, тому нехай залишається у школі», – сказав член комісії з топоніміки Руслан Кондратюк.
«Ставлю на голосування взяти звернення закладу до відома і надалі щоб надали пропозиції, як бачать вони створення цього інтерактивного простору. Потім ми зробимо виїзну комісію і подивимося, пропрацюємо з точки зору історії. Лише тоді повернемося до питання переміщення», – сказала голова комісії з топоніміки Світлана Ольшанська.
Комісія повернулася до обговорення пам’ятної дошки Олексію Щастному, яку Інститут історії України НАНУ рекомендував демонтувати. Зокрема, деякі члени комісії наводили приклади, чому цю постать, так би мовити, варто залишити в історії. Але більшість говорили про необхідність зняти дошку через недопустиму символіку, яка на ній присутня.
«Я був противником, і зараз є перейменування вулиці Щастного на Дмитра Донцова, який ніякого відношення до Житомира не має. Але у мене є зауваження і пропозиція. Дошка мене хвилює, тому що на ній російський стяг військово-морських сил росії. Сьогодні з цих морських кораблів, де висить цей стяг, нас розстрілюють ракетами, вибачте, але мене це дратує. Я пропоную не через лист, а через стяг зняти», – сказав член комісії з топоніміки Сергій Намєснік.
Зрештою, запропонували: зняти, але в майбутньому на її місці розмістити інформаційну дошку про Щастного. Втім, голосів для рішення про демонтаж не вистачило.
«Ми зараз говоримо про демонтаж дошки, й у нас є питання саме не до постаті Щастного, а до того знака, який зображений на дошці. Тому я хочу дізнатися, чи можливо забрати якось цей знак, якщо це можливо, то прибрати той знак, а дошку залишити на тому місці. Коли буде повертатися питання до інформаційного знака, тоді й повертатися до демонтажу», – пояснює, чому голосувала проти, секретар комісії з топоніміки Ганна Щастна.
«Пробачте, поруч ракета у школу №25 попала, хто її випустив, який прапор, якої держави? І що, рік буде висіти цей прапор», – обурився Сергій Намєснік.
«Ми рік говоримо про прапор і не зробили ні кроку, щоб вирішити це питання. Я не розумію, це насолода? Що ми отримуємо у результаті маючи поруч ліцей №25?», – додала Світлана Ольшанська.
Також комісія розглянула питання про перейменування 11 кладовищ.
«До нас звернулося КП «Спеціалізований комбінат комунально-побутового обслуговування» щодо впорядкування назви «Російсько-Вільське кладовище». Забрати слово «російське» і залишити «Старовільське». Поспілкувавшись з юридичним департаментом, вони нам порадили винести на розгляд питання щодо впорядкування назви всіх кладовищ», – розповідає завідувачка сектору з питань охорони культурної спадщини Олена Бабушко.
«Давайте приберемо слово «російське», а всі інші назви залишимо як є. Потім буде час, бо всі перейменування сприймаються важко. Буде просто «Вільське кладовище»», – запропонувала Світлана Ольшанська.
Комісія проголосувала за перейменування лише двох кладовищ: Російсько-Вільське стане – Вільським, а Єврейське матиме назву – Юдейське кладовище.
Що сталося з погруддям Пушкіна та скільки у Житомирі пам’ятних меморіальних дощок, пов'язаних із росією і СРСР, – дивіться тут.
Нагадаємо, 3 травня 2023 року виконком Житомирської міської ради вирішив меморіальну дошку російському письменнику Купріну перемістити з Хлібної ближче до кладовища.
