У Житомирі 30 серпня відбувся 8-й всеукраїнський забіг пам’яті «Шаную воїнів, біжу за героїв України». Участь у заході взяли майже 1500 людей.
Про це повідомила пресслужба Житомирської міської ради.
«Біжу за свого сина Лепетюка Василя Сергійовича. Моїй дитині було 22 роки. Загинув 7 листопада 2023 року на Донецькому напрямку. Населений пункт — Богданівка. Він відслужив строкову службу і пішов служити за контрактом. 13 лютого 23-го підписав контракт, а 7 листопада загинув», — Любов Пачевська, мати загиблого Героя. Біжить із молодшим сином Іваном Лепетюком. У футболках і з прапором з портретом Героя.
«Біжимо за батька нашої близької подруги. Родін Олексій з позивним «Слон». Він кілька років вважається зниклим безвісти. Родина нічого про нього не знає. Біжимо 10 км з його ім'ям», — Олександр Романов та Захар Чеківський.
«Біжу за Ігоря Тичину. Військовослужбовець 95-ї бригади. Загинув 1 січня 2022 року в АТО. Це мій друг. Ми в одному дворі росли», — Антон Маньковський.
«Я працюю в ДСНС. Біжимо в пам'ять про загиблих колег. Вони загинули в 2022 році на Херсонщині від розриву ворожої міни. Сергій Курінний. Олексій Сич. Дмитро Краснощоков», — Тарас Горбатюк. Біжить із колегами. У руках — портрети Героїв.
«Нідзельський Любомир з позивним «Любчик». Це мій коханий чоловік. Загинув цього року, 10 липня, неподалік населеного пункту Велесеньке Херсонської області. Біжу за нього. Він вартий, щоб за нього бігли і пам'ятали. Він вартий більшого», — Оксана Нідзельська. Біжить з другом-волонтером.
«Біжу за свого чоловіка Сергія Каманіна. Загинув у Харківській області, місто Стариця, 5 липня 2024 року. Він був на захисті України з першого дня повномасштабного вторгнення. Спочатку — в 56-й аеромобільній бригаді. Потім у Херсоні отримав важке поранення. Був у 39-й бригаді. Хлопці їхали на нуль. Він поїхав з ними і загинув», — Дар'я Каманіна. Біжить з усією родиною. І з сином, вмотаним у стяг з портретом загиблого Героя.
«Дзядевич Євгеній Юрійович. Біжу за нього. Це мій вітчим. Він був у 62-й бригаді. Виконував бойове завдання і загинув. Два роки тому, 2 червня — у день народження моєї мами», — Нікіта Лазебний. Біжить з гарними і щемливими спогадами про свого вітчима.
«Біжать мої троє діток. За мого двоюрідного брата Андрія Гришкевича. Він з Рівного. Загинув у 27 років 10 червня 2024 року на Донеччині. 9 місяців батьки чекали його тіло додому», — Марина Воробей. Її шестирічна і семирічні діти Кіра, Ангеліна та Адріан.
«Біжу за побратима. Щерба Олег, 46-а аеромобільна бригада. Він нещодавно став офіцером. Отримав офіцерське звання і загинув. Рік тому — в Кураховому. Він довго був головним сержантом батальйону. Позитивчик. Завжди всіх підтримував. У червні отримав офіцера, а в серпні загинув», — Вероніка Талько, молодший лейтенант одного з батальйонів 46-ї бригади. Біжить з донькою та побратимами. Донька пані Вероніки біжить за Андрія Руденка — водія-солдата, який загинув у листопаді цього року в Кураховому.
«Біжу за свого колегу. Він був керівником туристичного гуртка, залучав дітей до туризму, до краєзнавства. Був керівником відділу в Центрі дитячої творчості. Це був крутий професіонал. Віталій Святненко. Позивний — «Турист». Еліта нашої нації. Розумний, творчий, неймовірний... Загинув у квітні 2024 року», — Наталія Романова. Біжить разом зі своїми синами. Сини пані Наталії біжать за Бондо Гангідзе. Він — грузин, який приїхав воювати за Україну ще у 2014-му році і загинув рік тому. Воював на передовій і казав: в України і Грузії ворог один.
«Біжу за Бідника Вадима Олексійовича. Захисник Маріуполя, нацгвардія. Це син моєї сусідки. Її єдиний син...», — Антоніна Зайцева, вимушена переселенка з Маріуполя.
«Біжить моя донька за свого хресного. Мій кум загинув 12 травня 2022 року в місті Гуляйполе. Смогоржевський Іван Анатолійович, 128-ма бригада. Він з 2014-го року захищав Україну», — Наталія Дмитрієнко. Біжить її донька Марія Дмитрієнко, одягнена у футболку з портретом Героя.
«Біжу за Міськова Сергія. Це побратим мого побратима, а значить і мій побратим. Він загинув під Соледаром у 2023 році. Був дуже хорошим хлопцем. Чув про нього багато хорошого. Не був знайомий особисто. Для мене за честь пробігти за нього», — Олексій Кудінов, військовослужбовець 46-ї окремої аеромобільної Подільської бригади. Біжить з побратимами.
«Біжу за Героя України Андрія Лінійчука з позивним «Кельт»... Всі наші полеглі Захисники вписані в історію. Наш обов’язок — пам’ятати і нести їхній подвиг крізь роки», — секретар Житомирської міської ради Галина Шиманська.
«На старт у Житомирі вийшли майже півтори тисячі людей — від малечі до ветеранів. Усі об’єднані єдиним бажанням — вшанувати тих, хто віддав життя за свободу і незалежність України. Бігли родинами, командами, разом із друзями, колегами, побратимами. З прапорцями в руках, з портретами і іменами Героїв. Хтось долав 200 чи 500 метрів, інші — 2, 5 або навіть 10 км. Хтось ішов своєю ходою. Але всі — заради пам’яті», - підсумували у Житомирській міській раді.
Нагадаємо, 16 липня у Житомирі розпочалася реєстрація на восьмий Всеукраїнський забіг памʼяті «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України».
Як повідомляв Житомир.info, 31 серпня 2024 року у Житомирі відбувся 7-й Всеукраїнський забіг «Шаную Воїнів, біжу за Героїв України» в пам'ять про загиблих захисників та захисниць, до якого долучилися майже тисяча людей. Від початку липня житомирян запрошували зареєструватися на участь у 7-му Всеукраїнському забігу в памʼять про загиблих воїнів, станом на 22 серпня зареєстрованих учасників було близько 300. У 2023 році в Житомирі щорічний Всеукраїнський забіг «Шаную воїнів, біжу за Героїв України» проходив виключно в онлайн форматі.
