Житомирщина – одна з областей, де енергетичні об’єкти потрапили під ворожий обстріл у ніч на 9 березня 2023 року. Намагання знищення маневрової генерації продовжилося у 2024 році, з осені 2025 року обстріли української енергетики стали майже щоденними. Без електроенергії зупинялося майже все…
Директор КП «Житомиртеплокомуненерго» Дмитро Рогожин, який керує підприємством з 2010 року, у розмові з кореспондентом Житомир.info говорить, що вони розуміли - ця зима буде набагато важча, ніж попередні, тому що є вже певна кількість зруйнованих та знищених енергетичних об'єктів. І незалежно від того, буде сезон теплий чи холодний, з прильотами чи без, але є певна виснаженість всього енергетичного обладнання по Україні, яка буде впливати на проходження опалювального сезону.
- Ми розуміємо, що це накладає відбиток на порядок експлуатації, підходу до роботи. Перша, основна задача була підготуватися до опалюваного сезону так, щоб не було витоків води, щоб обладнання працювало без збоїв при відключеннях. Ми з подвійною увагою підходили до метрологічних вимірів, підготовки обладнання, підготовки мереж, щоб вони могли протриматися при відсутності електричної енергії на насосах необхідну кількість годин.
Ми працювали з ОСББ, тому що не вистачає людей: у нас просто немає слюсарів для того, щоб обслуговувати всі будинки. І це теж проблема, тому що ми вимушені були в будинках перевірити лічильники, розподільчі вузли для того, щоб максимально забезпечити комфорт і проходження опалюваного сезону. На щастя, не було конкретних прямих прильотів по підприємству. І це головне, тому що було б дуже важко ліквідувати наслідки при таких наднизьких температурах.
- Ви розробляли план дій на випадок блекауту?
- Так. Ми підготували заміну потужностей, тобто на кожну квартальну котельню, на кожну районну котельню був протокол дій: як заміщувати обладнання, як працювати на «мінімалках», щоб не розморозити в першу чергу соціальну сферу, від якої залежить життя городян.
Цей протокол працював, як і протокол реагування аварійних служб. Коли були наднизькі температури, коли були прильоти по енергетиці, у нас було до семи відключень на ніч. Так, по сім разів перезапускали котельні. Наші працівники по два тижні жили на роботі - це аварійна служба, служба обслуговування будинків, вони були просто на місці для того, щоб забезпечити безперебійний запуск, тому що у нас теж не вистачає людей. У нас дві комплексні аварійні бригади, а до війни було вісім.
- Спитаю про фінансування, адже без цього питання не обійтися при розмові про роботу будь-якого комунального підприємства, тарифи якого знаходяться під мораторієм з початку війни. Наскільки оплати покривають витрати?
- Почну з того, що ми щорічно у квітні - травні робимо повний аналіз стану всього обладнання. На основі цього складаємо певний план ремонтів, оновлення та профілактики. Проблема полягає в тому, що на покриття економічно обґрунтованого тарифу минулого року підприємству не вистачало 22, зараз не вистачає майже 38%. Тобто майже на 40% діючий тариф не покриває видатки підприємства. Це призводить до відсутності обігових коштів, які потрібні для закупівлі обладнання, різного роду труб, сервісного обслуговування та ремонту.
- Чи входить сюди закупівля газу?
- На оплату газу державна компанія «Нафтогаз України» автоматично забирає у нас 65% з коштів, які надходять на рахунки. Проте минулого року ми заходили в сезон з боргом більше ніж 30 мільйонів грн за обладнання. Але за багато років спільної роботи постачальники нам довіряють, дають в борг, і ми їм вдячні.
Зараз вже йде тепло, опалення ми можемо відключити лише за рішенням виконкому міської ради, коли три дні поспіль середньодобова температура буде вище +8.
Але у соціальних закладах ще буде треба підтримати тепло - лікарні, школи і садочки. Ми не можемо їх відокремити, тому у деяких будинках, що стоять на транзитних мережах, опалення теж буде. Така сама ситуація відбувається і восени при підключенні житлового фонду. Єдине, що ми можемо – зупиняти та призупиняти подачу тепла. Деякі котли можуть працювати при 15% та 30% від його навантаження.
- Чи є «Житомиртеплокомуненерго» енергонезалежним та енергоефективним?
- Багато зробив наш колишній міський голова Сергій Сухомлин. Разом ми багато спланували і втілили для того, щоб місто Житомир було енергонезалежним. У нашому випадку треба було уникнути залежності від якогось конкретного виду палива - від природного газу.
Ми склали програму зменшення електричного та газового навантаження, щоб крива росту вартості тарифу не була на 100% залежна від вартості газу та електрики. Мета - стабілізувати паливну лінію, зменшити енерговитрати, стабілізувати тариф. У Житомирі один з найбільш енергоефективних тарифів в Україні, тому він один з найнижчих. У 2030 році планували на 50% зменшення електроенергії, на 30% зменшення газу у виробництві тепла.
Планували до 2050 року повне заміщення природного газу, щоб залишити лише балансуючу потужність. Але війна внесла в наші розрахунки свої корективи. Ми змушені були відкласти енергоефективність перейти на безпекові заходи та заходи по створенню дублюючих потужностей.
- Під час війни ви почали створення енергетичних островів. Що це таке?
- Перші три роки працювали на заміщених потужностях, на дублюючих потужностях та з початку війни почали створення енергетичних островів. Це ми, місто Житомир, внесли в Україні у комунальному господарстві такий термін – «енергетичний острів».
Наприклад, у нас є велике районне підприємство – котельня. Поруч будуємо альтернативне джерело, яке буде базовим по потужності. Потім зробили два джерела електричні: генератор, який працює на пікових навантаженнях і окремо постійне джерело – це газопоршнева машина, яка буде постійно виробляти електричну енергію. І плюс окремо покупне тепло, яким можна додатково балансувати. І ще ми хочемо зробити ємності, які будуть акумулювати всі ці види енергії.
Оце називається енергетичний острів. Він не від чого не залежить. Якщо пропав газ, працює альтернатива. Вже є два повних острови. Ми плануємо, щоб було дев'ять. Це буде 35-40 мегават потужності, які базуються на ЖТКІ. Ми зможемо працювати практично автономно та в разі надзвичайних ситуацій і допомагати з електрикою місту.
- Дмитро Володимирович, давайте поговоримо про тарифи…
- Давайте про тарифи поговоримо, бо для людей це дуже важливо. Тариф зараз становить 1811 гривень за гігакалорію і це збитково. Тариф не змінився з 2021 року, бо в країні діє мораторій під час війни.
Ось вам яскраве порівняння: якщо 21-му році це було 74 долари, зараз близько 40. Давайте подивимося, як змінилися складові тарифу у бік зростання: заробітна плата та паливо в 2 рази, металеві вироби в 2 рази, електричні вироби в 3 рази, газ в 2 рази майже. Вартість транспортування газу та електричної енергії збільшилася на 80%. Що далі? Я вважаю, що тариф треба було кожен рік піднімати хоча б на 5%. Тоді у підприємств не було б такого скрутного становища.
На даний час держава накопила понад 80 мільярдів грн боргу по різниці тарифів перед теплопостачанням. Це по всій Україні. Ви вірите в те, що в бюджеті знайдеться ці 80 мільярдів? Ми рухаємось в нікуди….
- Як ви будете виходити з цієї ситуації?
- Якщо боргові зобов’язання держави перекладуть на місцеву владу, міста збанкрутують, бо жоден бюджет цього не витримає. Ризики для підприємств суттєві, ми не зможемо виплатити заробітну плату.
Я вважаю, що в будь-якому разі треба відокремити політичну і економічну складову в будь-яких отраслях: водопостачання, теплопостачання. Моя думка така: потрібно, щоб національний регулятор встановив граничні норми тарифів, щоб місцева влада сама їх регулювала. Адже це її зона відповідальності. Місцева влада має спитати комунальні підприємства за понаднормові втрати води і тепла, електроенергії та карати керівників за безгосподарність.
Наведу приклад, він буде непопулярний, але яскравий.
Зараз середня вартість бензину близько 70 гривень за літр. Середній заправлений бак – це 3-4 тисячі гривень. Незважаючи на подорожчання пального, машин у місті менше не стало, адже це мобільність і комфорт. Середня платіжка за тепло - теж 2-4 тисячі гривень. Це теж комфорт: тепла квартира на місяць.
Весь світ каже, що найдорожче в світі – це енергія. Чому війни почалися? Це війни за енергоносії. Не за політику, не за віросповідання.
- До 2027 року триватиме корпоратизація комунальних підприємств. Що це означає та як ви це бачите?
- У Європі комунальні підприємства перебувають переважно у муніципальній або змішаній власності, але вони всі беззбиткові: Польща, Швеція, Данія, Фінляндія, Голландія, Норвегія – це номер один в світі – беззбиткові високоефективні комунальні підприємства, які забезпечують якісні послуги. Всі процеси там повністю автоматизовані, диверсифіковані. За рахунок цього електрична та теплова енергія стає дешевшою, адже є різні джерела та система накопичування. Наприклад, у Данії електрична енергія коштує 16 копійок. У нас для населення 4,32 грн, а ми як підприємство платимо і 15, і 16 гривень за кіловат. Чому? Бо там є і вітрова енергія, і сонячна, є сучасні системи накопичення.
У нас є два шляхи корпоратизації: створити ООО, де засновником буде місто (місцева влада). Зробити об’єктивну оцінку, відбудеться перехід. Але тут постає питання звітності, яка форма відповідальності та контролю?
Другий шлях – це зробити акціонерне товариство, зробити корпоратизацію, ввести корпоративне управління. Але воно і так у нас є, тому що у підприємства є наглядова рада, яка приймає рішення, у нас є депутатські комісії, рішення яких обов'язкові для виконання. Тобто ми і так працюємо у корпоративному праві.
Але тут є ризики: зловживання, банкрутство підприємства, викуп цього підприємства третіми особами, наприклад, через викуп акцій. Може бути спекуляція на акціях і як наслідок - просто «злив» підприємства на користь однієї людини чи групи осіб.
Немає змоги провести корпоратизацію, коли підприємство збиткове: як корпоратизувати і відкрити ООО на збиткове підприємство? Ніяк. Це шлях в нікуди. А підприємству заборгувала держава, а підприємство «Нафтогазу України», додайте сюди борг населення – йдеться про сотні мільйонів.
Залишається єдиний шлях: найперше – фінансове оздоровлення, а потім - повинна бути європейська цивілізована корпоратизація, яка б привела до залучення інвестицій в ці акції, щоб вони мали вартість, і люди вкладали , щоб був певний прибуток і всі інвестори були зацікавлені в дивідендах, інвестували в нові технології. У збиткове підприємство ніхто не інвестуватиме.
Самий розумний шлях - це зробити високоефективне, прибуткове, комунальне підприємство, а форма його власності не має значення, коли прибутки йдуть до бюджету міста.
Висновок тут може бути один: немає можливості ні корпоратизувати, ні акціонувати, ні зробити ООО на збитковому підприємстві. Нікому в світі збитки не давали змогу працювати успішно. Ніколи в світі збиткове підприємство не могло стати успішним.
- Розкажіть, як люди вашого підприємства допомагали відновлювати мережі після ракетних обстрілів?
- Насамперед, хочу сказати, що ми постійно допомагаємо військовим. В нас налагоджена комунікація. І між комунальними підприємствами у нас є взаєморозуміння. Якщо потрібна допомога водоканалу, направляємо своїх людей. Взагалі не ділимо – це моє, а це твоє, оскільки це наше місто.
Коли сталася дуже критична ситуація в минулому році в Кривому Розі, наші бригади майже 2 місяці працювали там, для того, щоб запустити у мікрорайони тепло.
Коли стався локдаун в місті Київ, де взимку 1600-1700 будинків залишилось без тепла., ми, не вагаючись, швидко підправили комплексну бригаду, яка працювала на багатоповерхівках в місті Київ.
Вони виконали всі задачі: відремонтували, запустили, прогріли. Хоча це трошки не наш профіль, адже це були внутрішньобудинкові мережі. Але хлопці фахово попрацювали. Аварійна бригада - 6 людей. Вони повернули до життя більше 12 багатоповерхових величезних будинків.
4 лютого 2026 року президент за особисту мужність і самовідданість, виявлені під час ліквідації наслідків аварій на об’єктах енергетичної інфраструктури, сумлінне виконання професійного обов’язку нагородив медаллю «За працю і звитягу» нашого майстра дільниці Андрія Дмитровича Ляха. Він працює на підприємстві 16 років. 24 лютого 2022 року він пішов до лав ЗСУ та 3 роки брав участь у бойових діях. 3 березня 2025 року після досягнення пенсійного віку він був демобілізований та повернувся працювати на підприємство. Цього року брав участь у відновленні енергосистеми Києва після ворожих атак.
Інтерв’ю взяла Лариса Бекета
Фото надані ЖТКЕ
