Щодня о дев’ятій ранку у Житомирі лунає оголошення про початок загальнонаціональної хвилини мовчання. Вшанувати пам'ять загиблих у війні українців зупиняються пішоходи і транспорт.
Одними з перших у місті на акції вшанування памʼяті почали виходити родини загиблих військових. Вони зупиняли рух на дорогах та розгортали банери із написами. Серед організаторів був ветеран війни Валентин Голуб, який втратив на фронті сина.
«Він був на контракті з 2017 по 2020 рік. У 2020 звільнився зі служби і вступив до університету. У 2022 році, коли все розпочалося, у нас вже з малим були зібрані баули. Він був зв'язківцем у батальйоні управління, але захотів піти в штурмовики. Вийшов і каже: «Тато, я пішов у штурмовики». Я йому кажу: «Назарику, зв'язок на війні набагато важливіший, ніж куля. Не буде зв'язку – не буде нічого». А він: «Ні, я сам обрав і так хочу». У листопаді 2022 року він загинув. Він був найкращим, він був просто шикарним», – каже ветеран війни Валентин Голуб.
Першу акцію у місті провели навесні 2024 року. Родини загиблих власним коштом друкували плакати, виходили на дороги та зупиняли рух на хвилину. Валентин пригадує, що тоді не всі водії та перехожі сприймали таку акцію.
«У 2024 році мене звільнили з армії. До того я завжди зупинявся на хвилину мовчання, якщо їхав на авто чи був у місті. Проте якось приїхав у Вінницю до побратима і побачив, що там зупиняються всі. Спочатку подумав, що це приліт, а виявилося, що це хвилина мовчання. Повернувся в Житомир, підійшов до наших активістів і закликав щось робити, бо так далі не можна. І ми почали виходити. Коли ми лише починали проводити акції це була не просто байдужість – це було справжнє протистояння. Я вам скажу дуже страшні речі: наших мам давили машинами. Їхали просто на них», – пригадує Валентин Голуб.
Рідні загиблих захисників щодня приходять у центр міста на дев’яту ранку за будь-якої погоди.
«Кожного дня о дев'ятій ранку ми зачитуємо імена загиблих по місяцях. Тобто тих, кого ховають цього місяця, і всіх, хто загинув. Так ми нагадуємо, яка ціна за це сплачена. Це наша безкоштовна робота. Ми приїжджаємо, відстоюємо, показуємо власним прикладом, що і як треба робити, а потім роз'їжджаємося по своїх роботах. І неважливо, дощ чи сніг, ми стоїмо в будь-яку погоду», – розповідає Валентин Голуб.
Пані Лариса на війні втратила єдиного сина, жінка ділиться: для неї важливо, щоб місто згадувало тих, хто віддав життя за нашу незалежність.
«Я тут стою за всіх хлопців, які загинули по всій Україні. Мій син не був військовим, але він мій герой і молодець. Я пишаюся ним. Це не «зобов'язалівка», це має бути в серці та душі», – ділиться мати загиблого військовослужбовця Лариса Лукащук.
Пані Олена приходить сюди, щоб вшанувати пам’ять свого племінника.
«Я стою за свого племінника і за всіх цих чудесних хлопців. Він був прекрасним чоловіком та чудовим батьком. Заради своєї дитини, дружини та сім'ї пішов на фронт. Від квітня 2024 року ми усі стоїмо – батьки, сестри, дядьки, тітки. Стоїмо і будемо стояти. Ми стоїмо у пам'ять про наших дітей та рідних», – говорить тітка загиблого військовослужбовця Олена Краснолюдська.
До хвилини мовчання долучаються міські установи, навчальні заклади та громадський транспорт. У місті також встановили гучномовці, через які оголошують про її початок.
«У 2024 році спільно з активістами та родинами загиблих, зокрема з ініціатором акції Валентином Голубом, ми встановили перші гучномовці на майдані Соборному. Наразі в системі оповіщення про хвилину мовчання працює 7 гучномовців. На наступний рік плануємо закласти 260 тисяч гривень на модернізацію системи та збільшення кількості точок. Також розробляємо проєкт побудови новітньої системи оповіщення для Житомира. Що стосується громадського транспорту, проводилася робота з водіями. Більшість транспортних засобів обладнані системою відліку. Водії також зобов'язані зупинятися», – говорить l Олег Смаль.
За два роки, каже Валентин, він бачить зміни. Дедалі більше людей зупиняються під час хвилини мовчання і віддають шану загиблим воїнам.
«Ми бачимо, як змінюються люди та їхнє ставлення. Вони розуміють, що треба постояти, помовчати, віддати шану та заспівати гімн, під який ми ховаємо кожного нашого воїна. Раніше вул. Михайлівська була просто в «двіжусі», а сьогодні вона зупиняється. Дякую кожному, хто знаходить у собі можливість зупинитися, хто розуміє, що таке честь і гідність. Щоранку ми дякуємо кожному житомирянину, кожному українцю, які зупиняються на цю одну хвилину», – каже ветеран війни Валентин Голуб.
Як дружина військового за державною грантовою програмою «Власна справа» відкрила кулінарну студію у Житомирі – дивіться у шостому матеріалі проєкту «Голос громади».
