Пане Миколо, навіщо Вам була ця велика морока - біогазова установка, коли в Україну по надійній трубі з Росії поки що надходить традиційне блакитне паливо, хоча вартість його постійно зростає?
- По - перше, я давно зрозумів, що рано чи пізно наступить той час, коли доведеться працювати фактично тільки на блакитне паливо, в даному випадку з Росії, бо запаси його зменшуються,тому воно постійно дорожчає на світовому ринку. По - друге, мені не давала спокою існуюча колосальна сировинна база у вигляді різноманітного гною та посліду, який поки що далеко не по-господарському використовується, а нерідко просто викидається в довкілля та забруднює його. І нарешті, я хотів довести, що можу зробити те, що десятиліття вже практикується у високотехнологічних країнах світу - установку, що виробляє газ з пташиного посліду.
Тож ідея виникла давно, але на реалізацію її пішло немало часу. Справа в тому, що під час консультацій мені щоразу говорили, що, зокрема, з чистого перепелиного посліду неможливо добути біологічне паливо, тому що аміак в даному разі забиватиме бактерії, які утворюють метан,тобто сам газ. Я ж спробував довести протилежне і в мене вийшло. Після тривалих експериментів, власноруч виготовлена установка, «перетравивши» перепелиний послід, видала біологічний газ, енергетика якого нічим не відрізняється від того блакитного палива, що надходить в Житомир по трубі від Північної сусідки.
Біогазова установка за складністю - це як атомний реактор?
- Нічого подібного, це як велосипед «Малютка». Адже для отримання біологічного газу необхідно обов’язкових три речі: металеву ємність, звісно, закритого типу; специфічний температурний режим, необхідний для «народження» бактерій; до того ж, потрібно помішувати послід для прискорення енерготворчого процесу. Якщо ж змоделювати його(процес), то принцип роботи моєї «машини» фактично аналогічний здуттю шлунку корови, який за певних обставин також «газує».
- За який час Вам вдалося отримати паливо на біологічній основі?
- За 12 діб. Такий термін обумовлений заданим мною доволі високим температурним режимом. А ось при низькій температурі газ утворюється днів через 30. Головне у цій, певним чином делікатній справі, - не порушити процес формування бактерій, створити їм комфортні умови, щоб вони, так би мовити, нормально працювали.
- Пробував я і прискорити процес. Для цього застосовував гліцерин, який має властивість пригнічувати роботу тих бактерій, котрі заважають створенню метану.
- І скільки «кубів» газу видає Ваша «машина»?
- Приблизно стільки, яку має ємність. Моя установка ємністю 1,2 кубічних метри, і за добу вона створює близько 1,5 «кубів» палива. Загалом цього цілком достатньо для приготування їжі та частково підігріву води. А ось для повного забезпечення біогазом приватного будинку площею 100 квадратних метрів потрібна установка щонайменше на 5 «кубів». Якщо ж треба забезпечити, наприклад, тваринницький комплекс, то необхідна вже 500-«кубова» установка, котра даватиме відповідно пів тисячі кубометрів газу.
- Чи підлягає застосуванню «висмоктаний» послід - що пройшов процес бродіння, а відтак, можливо, віддав все корисне?
- Переброжений послід - це чудове органічне добриво, яке не містить нітратів та пестицидів, тому його конче потрібно застосовувати в землеробстві та садівництві. До речі, стосовно потенціалу творення енергії пальму першості міцно тримає саме пташиний послід, потім - гній молодих поросят, телят і великої рогатої худоби.
- І насамкінець: чи існує екологічна складова даної теми?
- Аякже. Справа в тому, що коли «неперероблений» гній потрапляє в грунт, починається його гниття, виділяються шкідливі речовини, відтак забруднюється навколишнє середовище. Тому абсолютно істинною є думка, що саме тваринництво найбільше впливає на довкілля, бо в кінцевому результаті метан руйнує захисний шар атмосфери. Не дарма ж у високотехнологічних країнах «гноярки»- закритого типу. А в Україні всі спорожнення тварин поки що ідуть на превеликий жаль у довкілля.
Федір Підкопитний
На фото: Микола Кузьменко біля біогазової установки, біогаз горить як звичайне блакитне паливо.
