26 листопада запаливши свічки, з квітами та колосками пшениці у руках біля «Сумуючого янгола» у Житомирі зібралося більше сотні людей. Усі вони прийшли вшанувати пам’ять жертв голодоморів 1932-1933 та 1946 років.
«Ідемо сьогодні вшанувати пам’ять людей, які загинули багато років тому. Жалоба така, сум, хочеться, щоб дійсно був мир, спокій. Ті події, які зараз відбуваються в країні, воно все переплітається і звичайно, що сумно» , - каже Марія Сайко.
«Я прийшов вшанувати пам’ять загиблих людей. Голодували вони, їм було дуже важко пережити цей рік», - пояснює восьмирічний Назар Шевчук.
Не з чуток знає про голодомор житомирянин Федот Щербаков. Чоловік розповідає: у ті часи голодне життя прийшло і в його родину.
«Мати з своїм чоловіком рідним змушена була втікати до Житомира. Намучилися вони за своє життя дуже багато. Моя мати Щербакова Степаніда Антонівна 1903 року народження, вона поховала дочку і брата у 1933 році», - розповідає Федот Щербаков.
Ділиться спогадами і 80-річна Галина Нерук.
«Пам’ятаю, що була голодовка. Голодували всі, гнилу картоплю їли, на полях шукали та їли», - згадує Галина Нерук.
Захід завершився спільною міжконфесійною молитвою та покладанням квітів до пам’ятного знака «Сумуючий янгол».
Фоторепортаж дивіться тут
