Волонтерка Вікторія та військовий Олександр познайомилися після повномасштабного вторгнення.
Олександр з 2014 по 2016 роки був у зоні АТО у складі 95 аеромобільної бригади, потім працював водієм-слюсарем. Зранку 24 лютого він знову призвався до лав ЗСУ і зараз захищає Україну.
Вікторія працює вчителькою, але зранку 24 лютого вона вирішила почати займатися волонтерством.
“Потрібно було трішки розвіяти свої думки, позбутися паніки та заспокоїти себе. Я зранку відразу почала допомагати з харчуванням для хлопців, які нас захищають. Не було страху, не було бажання поїхати закордон. Була навіть готова піти у військкомат, дивилася ролики про домедичну допомогу. Хотілося допомогти усім, чим тільки можу”, - розповідає дівчина.
Саме через її волонтерську діяльність пара і познайомилася.
“Тоді комендантська година починалася о п’ятій чи шостій вечора. Одне із завдань мого підрозділу було супроводити волонтерок, які готували їжу військовим і ТрО додому.
Кохання до Вікторії спалахнуло з першого погляду. Коли волонтери нас годували, я одразу звернув на неї увагу, усміхався їй. Мене вразило її ставлення до людей, доброта, усміхненість та її краса. Вона в мене найкраща. Як тільки випала нагода провести її додому - я одразу це зробив, бо одразу знав, що вона буде моєю дружиною. Мені це серце підказувало”, - розповідає Олександр.
Вікторія сміється і каже, що одного разу жартома запитала, хто красивий і неодружений її проведе, і Олександр сказав, що він і є саме той красивий та неодружений.
“Ще коли вперше проводив мене, він допоміг мені піднести речі, я побачила, що він дуже чемний та вихований і подумала “Це так мило, я б хотіла, щоб у мене був такий чоловік”. Потім він мене часто проводив, ми спілкувалися, почали зустрічатися і відразу з першого дня знали, що ми будемо сім’єю”, - говорить Вікторія.
Пара одразу мріяла про одруження на День Перемоги або ж одразу після перемоги. А потім вирішили все ж не чекати.
“Своє щастя потрібно будувати своїми руками, якщо ви розумієте, що кохаєте один одного, не потрібно чекати. Ми не знаємо, що може бути завтра. Тож варто цінувати кожну хвилину разом і не боятися одружитися навіть у війну. Любов має перемогти цю війну. Любов і велика підтримка один одного”, - говорять молодята.
Історію про те, як піца поєднала серця нацгвардійців з Житомира та Харкова, дивіться тут.
Вирішив зробити пропозицію і після цього їхати на війну: історію кохання Олексія та Вероніки, які побралися у Житомирі, дивіться тут..
Як 9 березня серед мішків із піском у Житомирській міській раді одружувалися Андрій та Аліна, дивіться у відеосюжеті.
Нагадаємо, 15 червня у Житомирі одружилася пара військових: вона зупинила його на посту і «майже не вбила», а через три місяці стали сім’єю.
