Навіть під час великої війни український бізнес купує та бере в оренду об'єкти державної власності. Фонд державного майна працює саме над тим, щоб збиткові державні об'єкти стали доходом бюджету, підтримуючи економіку під час важкої війни. А для підприємців - це змога обрати для себе об’єкти, які можуть стати фундаментом успішного бізнесу.
Занедбані склади, порожні адмінбудівлі, старі заводи, які бачили працюючих людей років 20 тому, не мають стояти пусткою. Адже і дрібний підприємець, і великий інвестор має змогу через аукціон орендувати або купити такий об'єкт під склад, офіс, кафе, дитячий центр чи нове виробництво.
Керівник Управління ФДМУ в Житомирській області Наталія Омельченко відповідає на питання про те, як вони допомагають «дати раду» державному майну та чому приватизація вигідна для регіону.
- Пані Наталія, чи правда, що кількість покупців на державну власність під час війни не зменшилася і бізнес активно шукає об’єкти нерухомості для купівлі?
- Так, а покупцями об’єктів у Житомирській області зазвичай стають саме мешканці нашої області: або підприємці, або ті, хто лише розпочинає роботу у бізнесі. Не можна сказати, що це об'єкти «люкс» - заводи, палаці, пароплави – як дехто собі уявляє. Це звичайні об’єкти: нежитлові приміщення, невеличкі адміністративні будівлі, та гаражі, майстерні, які знаходяться не у кращому стані. Але їх купують люди, які впевнено бачать перспективу для розвитку. Ми продаємо, отримаємо гроші, які направляються в бюджет держави,. До речі, наше Управління в складі регіонального відділення Фонду державного майна по Рівненській та Житомирській областях вже декілька років є лідером - ми перевиконуємо план.
- Який найбільший об’єкт ви продали минулого року?
- В минулому році ми продали єдиний майновий комплекс - Житомирський лікеро-горілчаний завод. Він нам дав певну кількість коштів, дозволив виконати план. Але окрім цього, в нас було ще 18 об'єктів, які дали від продажу майже 40 мільйонів, які пішли до бюджету України.
Ми маємо професійне задоволення, що саме в цей період, в тяжкий період для нашої країни, кошти, які ми направляємо в бюджет, йдуть повністю на оборону нашої країни.
У нас дуже багато працівників, у кого рідні воюють, у мене син з цим пов'язаний... Для нас це дуже болісна, тяжка, і водночас близька тема. Можливо тому ми дуже вмотивовані.
- Чи всі об’єкти, які Фонд держмайна виставляє на продаж у Житомирській області, продаються?
- Тут варто розповісти про тенденції та динаміку за останні роки: хочу сказати, що 2022 рік, зрозуміло, був важкий, це початок повномасштабної війни, але навіть в 2022 році у нас було включено 59 об'єктів, ми продали з них 19. Чому лише 19? Тому що сама приватизацію нам дозволили десь наприкінці вересня.
В 2023 році в нас було включено до продажу деякі об’єкти з попереднього року. Тому в 2023 році, нами було продано 24 об'єкта і майже 57 мільйонів направлено до бюджету. В 2024 році було 77 об'єктів включено і продано 32 об'єкта, це було 49 мільйонів. (В 2025 році в нас 58 об'єктів було включено, продано з них 23 і майже 60 мільйонів було направлено до держави.
Якщо б ви подивилися статистику до 2019 року, то побачили, що тоді на рік було всього 3-4 аукціони по продажу майна.
- Чи є перешкодою до продажу борги або банкрутство підприємств?
- Це стосується лише єдиних майнових комплексів. Для них борги та банкрутство не є обмеженням до приватизації. Тому що майже всі державні підприємства, єдині майнові комплекси, які в нас є, всі в боргах.
Але є такий порядок, закон передбачає, що покупець обов'язково має сплатити борги протягом 6 місяців після оформлення договору купівлі-продажу, підписання акту прийому-передачі зазначеного майна. Насамперед, це борги до державного бюджету, борги по податках, по заробітної платі. І поки не виконаються умови, Фонд держмайна слідкує за цим, проводить перевірки. Якщо умови приватизації новий власник не виконав, ми подаємо до суду позов про розірвання угоди, та про повернення майна державі.
- У вас були випадки розірвання угоди?
- Так, було три випадки в Житомирській області. Це були невеликі об’єкти, вони через суд були повернуті державі і зараз знов готуються до аукціонів.
- Скільки ще об’єктів державної власності в Житомирській області, які можна продати через аукціони? Яка доля житомирського заводу «Хімволокно»?
- В самому Житомирі мало, це більше по області. Я думаю, що Фонду державного майна ще вистачить роботи на багато років.
У 90-ті роки через втрату ринків збуту та застарілі технології завод «Хімволокно» у Житомирі припинив виробничу діяльність. Фонд державного майна у вересні 2020 року провів аукціон з продажу будівлі цеху контрольно-вимірювальних приладів і автоматики загальною площею 860,2 кв. м. Зараз державний пакет акцій розміром 98,2853% статутного капіталу публічного акціонерного товариства «Житомирський завод хімічного волокна» варто було б продати, але підприємство тривалий час не працювало, не проведено ідентифікацію наявного майна та не виготовлена технічна документація об’єктів нерухомого майна, не приведено до національних стандартів бухгалтерський облік, відсутня фінансова звітність. Інші документи для підготовки до продажу також не надані. Ми працюємо в цьому напрямку, але коли це буде можливо, важко сказати.
- Що означає мала і велика приватизація? Які об’єкти будуть виставлені на аукціони цьогоріч?
- В Житомирській області всі об’єкти, які готуються на приватизацію, відносяться до малої приватизації – вартістю до 250 мільйонів. Цього року підготували для приватизації державне сільгосппідприємство “Грозинське” в Коростенському районі.
Непогані кошти для бюджету має дати продаж ДП “Червоненського заводу продтоварів”. Державне підприємство “Ліси України” дали нам хороші об’єкти для приватизації як в складі окремого, так і в складі рухомого майна. Є ще нежитлові об’єкти у райцентрах і колишніх райцентрах, які можуть зацікавити майбутніх власників.
Ми не займаємось продажом землі, ми продаємо об’єкти, які розташовані на землі. Всі земельні питання потім новий власник автоматично вирішує з державою або з місцевими радами. Не пам’ятаю, щоб потім з оформленням оренди в області були якийсь проблеми.
- Чи є досі практика продажу об’єктів за одну гривню?
- Станом на зараз відбулися зміни до законодавства, і якщо балансоутримувач при підготовці документів вказує нам вартість об’єкта одну гривню, ми обов’язково повинні оцінювати зазначені будівлі. Все у нас продається по балансовій вартості, але якщо нам подають документи і там вартість зазначена як одна гривня, то ми тоді додатково призначаємо оцінку. Навіть якщо це недобудова, вона вже не буде коштувати одну гривню.
- Чи купили об’єкти в Житомирській області релоковані підприємства?
- Ні, в нашій області релоковані підприємства через Фонд Держмайна об’єкти не купували. До нас зверталися бажаючі, але це в основному це були великі підприємства, для них об’єктів в нашій області немає.
- На скільки років роботи хватить ресурсу для приватизації державної власності в області?
- Не можу сказати точно, що це буде 5, 10 чи 15 років. У власності держави, беззаперечно, залишаються стратегічні об’єкти. Я розглядаю це питання з іншої сторони: в нас є багато історій успішної приватизації. Ми задоволені, коли наші об'єкти отримають друге життя. Ми задоволені, коли їх добудовують, коли вони через певний час мають інший вигляд, і навіть у невеличних населених пунктах вони стають центром подій для молоді, центром торгівлі, центром навчання, потрібним для громади підприємством. На жаль, держава не завжди буває гарним власником нерухомості після закриття установи чи підприємства. А для того, щоб утримувати його далі – теж потрібні кошти. Буває так, що по 5 років і більше стоять пустки і без опалення, і без води. Занедбані будівлі, які вже не використовуються, потрібно продавати людям, які зможуть дати раду і використовувати їх у своєму бізнесі. Потрібно шукати таких людей, людей-господарів. За нашою статистикою, лише два відсотки від кількості об’єктів, які були продані за останні п’ять років, були розібрані на будматеріали. В одному з райцентрів, наприклад, просто з руїн постав елеватор, який успішно працює вже декілька років. У Житомирі ми продали готель, який був не в кращому стані багато років, і таких прикладів безліч.
Все, що було в Житомирі цікаве – ми вже продали. Можливо, з’являються по 1-2 об’єкта на рік.
- Чи може підприємець чи звичайний громадянин сам заявити о готовності купити державну власність, яка ще не була виставлена на аукціон?
- Так, це можливо, є така практика. Приходить до нас людина з наміром приватизувати об’єкт державної власності. Ми оформлюємо заяву, звертаємось до балансоутримувача, він повідомляє свій орган управління і в певний період часу нам надають відповідь щодо дозволу на приватизацію. Якщо відповідь позитивна, ми починаємо готувати об’єкт для приватизації. Це стається не за один тиждень і навіть не за один місяць, ми маємо все ретельно перевірити та підготувати.
Я б ще хотіла сказати, що приватизація - це бюджетні надходження та підтримка місцевих громад, відновлення та розвиток об’єктів, створення нових робочих місць. Ми також поступово трансформуємо саму економічну модель, де фокус зміщується з утримання збиткових активів за чималі державні кошти на створення умов для розвитку громад та місцевого бізнесу, який зацікавлений у розвитку.
Інтерв’ю взяла Лариса Бекета
