До повномасштабного вторгнення родина Дунь жила у Краматорську, та у 2022 році через російську агресію була змушена залишити рідну Донеччину. У лютому Вікторія разом із донькою виїхали до міста Білозерське Покровського району. Втім, коли бойові дії наблизилися, евакуюватися довелося і звідти.
Віктор на той час уже проходив військову службу, тож у перші дні вирушив на фронт. У травні 2022 року чоловік отримав перше поранення, а за кілька місяців – друге.
Спочатку сім'я знайшла тимчасовий прихисток на Львівщині, а згодом переїхала до Житомира, де живе вже майже чотири роки. Саме це місто обрали невипадково, під час служби Віктор неодноразово тут бував. Перший час, розповідають, винаймали квартиру, а на початку цього року за державною програмою для ветеранів придбали власне житло.
«Я не вірив, що це можливо, тому що знав, що черга дуже велика. Все ж ми зібрали документи та подавали їх. Майже рік чекали. Наприкінці жовтня 2024 року ми подали документи, а потім у жовтні 2025 року нам сказали, що документи погоджено. Через два місяці прийшли кошти. На нашу родину виділили 2,7 млн грн. Це трикімнатна квартира, її площа становить 63 кв. м. При виборі потрібно було враховувати і площу, що йде на дитину», – розповідає ветеран, внутрішньо переміщена особа Віктор Дунь.
Вікторія згадує, що після того, як вони отримали ключі від власного житла, їй захотілося зробити квартиру по-справжньому своєю.
«Квартиру я дивилася спочатку сама, чоловік не міг зі мною поїхати. Як тільки я сюди зайшла, у мене з’явилося відчуття, що це своє. Хоча ми їздили по різних куточках міста, мені здається, що немає такого району в Житомирі, де б я не була, обираючи квартиру. Коли всі документи були підписані і нам передали ключі, то мені хотілося все змінити під себе. Кожна шпалера у нашій квартирі приклеєна з такою любов’ю, що я навіть вам не можу передати. Усе робиться під себе, зараз облаштовуємося і будемо жити, життя триває», – каже внутрішньо переміщена особа Вікторія Дунь.
У Житомирі майже одразу родина знайшла роботу, донька пішла до дитячого садка. Кажуть, адаптуватися до нового міста вдалося швидко.
«Я швидко до всього адаптовуюся, у мене немає з цим проблем. У мене є тут друзі, я майже відразу пішла працювати. У перші дні, як ми приїхали, я вбила на карті садочки. Ми тоді знімали житло на Промавтоматиці. Я почала дворами йти і вийшла зовсім на інший садочок. Кажу, підемо спочатку сюди, дізнаємося, а потім підемо далі. Зайшла, дізналася, сказали, які документи принести. І все, дитину зарахували. Тобто такого чогось складного в плані пристосування до міста, чи в плані того, щоб знайти роботу, не було. Мені навіть Житомир чимось нагадує Краматорськ. Площа міста більша, але схожість є», – ділиться Вікторія Дунь.
Після завершення служби Віктор також швидко повернувся до цивільного життя та працевлаштувався.
«Людина після армії до будь-чого звикає швидко. Там задачі змінюються кожної хвилини, тому в цивільному житті у мене проблем не було. У Житомирі цим простіше, ніж у Львівській області. Тут люди завжди готові допомогти тобі і для них неважливо звідки ти», – говорить Віктор Дунь.
Для ветеранів війни держава передбачила кілька програм житлової підтримки.
«На сьогодні в державі працює постанова КМУ №719, де особи з інвалідністю першої та другої групи внаслідок війни мають право на отримання грошової компенсації на придбання житла. Розмір цієї компенсації залежить від того, скільки людей разом із заявником стоять на квартирному обліку. З 2024 року, коли повноваження перейшли до управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради, за постановою КМУ №719 було видано понад 200 компенсацій на придбання житла. Також у державі працює ще одна постанова КМУ №1176, нею передбачене отримання ваучера в розмірі 2 млн грн на придбання житла. Нею можуть скористатися учасники бойових дій та особи з інвалідністю внаслідок війни з числа внутрішньо переміщених осіб. Наразі нашим управлінням опрацьовано вже 353 заявки. Наступним їхнім кроком є бронювання коштів», – розповідає начальник управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради Андрій Забігайло.
Нині у Житомирській громаді проживають понад 13 тисяч внутрішньо переміщених людей. Для них діє фонд тимчасового житла, працюють програми підтримки, а також триває будівництво нових будинків.
«У Житомирській територіальній громаді проживають 13454 внутрішньо переміщені особи. У громаді реалізується проєкт будівництва та реконструкції житла для ВПО. Зокрема, у селі Вереси було реалізовано проєкт з будівництва та облаштування модульного містечка. Там було встановлено 56 будиночків, де проживає 158 осіб. Також розпочато будівництво нового житлового комплексу для ВПО у Житомирі за адресою: провулок Червоний, 60. Заплановано ввести в експлуатацію чотири багатоквартирних будинки на 116 квартир. Є відповідна черга внутрішньо переміщених осіб по квартирному обліку. Першочергово житлом забезпечуються особи з інвалідністю, багатодітні сім'ї та малозабезпечені сім'ї», – говорить начальниця відділу соціального обслуговування Житомирської міської ради Наталія Живанюк.
Наостанок Вікторія звертається до людей, які пережили втрату дому та вимушений переїзд.
«Людям хочеться сказати, що треба жити. Такі люди, як ніхто, знають, що таке втратити все. Важливо самому зрозуміти, що найголовніше це те, що ти живий і здоровий. Все решта – неважливо. Поки ти живий і здоровий, все можна змінити в своєму житті. Можна всього набути, можна придбати житло, можна купити машину, можна знайти роботу. Поки ти живий і здоровий, це все можна», – каже внутрішньо переміщена особа Вікторія Дунь.
Попри пережите, родина вже будує плани на майбутнє. Наступна мрія – приватний будинок. Кажуть, найважливіше вони вже зберегли, а все інше, переконані, можна створити заново.
Більше про адаптацію ветеранів до цивільного життя, підтримку побратимів та розвиток ветеранської політики у Житомирі – в інтерв'ю з начальником управління у справах ветеранів війни Житомирської міської ради Андрієм Забігайлом.
Як житомирське ОСББ модернізувало свій будинок та отримало до 65% економії – дивіться у четвертому матеріалі проєкту «Голос громади».
