У Житомирі попрощалися із Олегом Баяновим, який загинув у серпні під час виконання бойового завдання на Донеччині.
Про це 16 вересня повідомила Житомирська міська рада.
На щиті повернувся Герой…
Баянов Олег Олександрович (31.05.1981 — 29.08.2026 рр.)
Олег Олександрович народився 31 травня 1981 року у м. Житомирі. Тут промайнули його дитинство та юність, тут він здобув освіту, сформував свій характер і знайшов найдорожчих людей. Навчався у загальноосвітній школі №26 (нині — ліцей №26), а після її закінчення здобув професію монтажника радіоелектронної апаратури та приладів у Житомирському професійно-технічному училищі №13.
Олег був чоловіком сильної вдачі — мужнім, прямолінійним, щирим і справедливим. Не приховував своїх думок за зайвими словами, завжди залишався собою і не боявся говорити правду. За його твердим характером жило добре та чуйне серце. Якщо комусь була потрібна допомога, Олег завжди відгукувався, підтримував і допомагав.
Рідні та друзі знали його як справжнього майстра на всі руки. Олег умів працювати, любив пізнавати нове й не зупинявся перед труднощами. Слова «не вмію» не були для нього виправданням. Він навчався, шукав рішення і доводив розпочате до завершення. Саме таким він залишиться в пам’яті близьких — людиною, на яку завжди можна було покластися, яка вміла підтримати і просто бути поруч.
Найбільшим скарбом його життя була донька Вікторія. Для неї він назавжди залишиться татом — сильним, люблячим і турботливим. Своїм прикладом Олег навчав її не боятися труднощів, бути сміливою та ніколи не здаватися. Його любов назавжди житиме в її серці...
Особливе місце в житті Олега займала мама. Він цінував її, піклувався про неї та прагнув бути надійною опорою. Для матері він був не просто сином, а її дитиною, рідною людиною, за яку боліло серце й заради якої хотілося долати будь-які труднощі. Цей зв’язок не здатна розірвати навіть смерть.
Поруч із Олегом у важливі моменти життя залишалася його колишня дружина. Попри те, що їхні життєві шляхи розійшлися, вони підтримували зв’язок, а вона допомагала йому.
24 вересня 2025 року Олег Олександрович був призваний на військову службу за загальною мобілізацією. Він став на захист України від російських окупантів. Служив командиром аеромобільного відділення.
29 серпня 2026 року Олег Баянов героїчно загинув під час виконання бойового завдання в районі населеного пункту Попасне Краматорського району Донецької області.
У вічній скорботі рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Фото з Facebook
Нагадаємо, у Житомирі 10 вересня попрощалися з 41-річним прикордонником Вадимом Красновим, який добровільно приєднався до лав захисників. Цього дня на щиті повернувся 36-річний сержант взводу безпілотних систем Дмитро Матвійчук, який став на захист України у 2023 році.
Як повідомляв Житомир.info, 9 вересня 2026 року до Житомира на щиті повернулися два захисники: Юрій Костенко та Олександр Баранівський.
