У Житомирі 25 вересня попрощалися із військовослужбовцем Олександром Гориславським, який став на захист України у 2025 році.
Про це повідомила Житомирська міська рада.
Навіки в строю…
Гориславський Олександр Миколайович (20.04.1984 – 21.09.2026 рр.)
Олександр народився у м. Житомир. Навчався у ЗОШ №5 (нині — ліцей №5) міста Житомира. Після школи здобув вищу освіту в Інституті підприємства та сучасних технологій за спеціальністю «Економічна кібернетика».
У цивільному житті працював у банківській сфері, згодом — ріелтором. Та найбільше його характеризували не професії, а людські якості — доброта, надійність, щедрість душі та готовність бути поруч у потрібну хвилину.
Олександр жив разом із матусею, для якої був опорою та підтримкою. Дуже її любив, постійно турбувався про неї, намагався бути поруч і допомагати. Особливе місце в його серці займала старша сестра. Для неї він був не просто братом — близькою людиною, яка завжди могла підтримати, захистити й розрадити.
«Сістер, виходь на каву» — так часто лунав його дзвінок, коли Олександр був неподалік. Здавалося б, звичайні слова…А сьогодні вони назавжди залишаться дорогим спогадом і болем...
Він мав багато друзів, зберігав теплі стосунки з однокласниками та одногрупниками. У компанії був авторитетом, людиною, з якою можна було говорити на будь-які теми. Навіть у найкоротшу вільну хвилину намагався зустрітися з друзями за чашкою кави.
Олександр дуже любив дітей. Власної сім’ї створити не встиг, хоча щиро мріяв про це. Та свою любов і тепло віддавав похресникам і похресницям, племіннику, хрещеним якого був, та племінниці. Завжди намагався порадувати їх подарунками, приділити увагу, бути поруч.
Олександр Гориславський
Він багато читав, особливо цікавився психологією. Цікавився історією України, а у вільний час любив комп’ютерні ігри.
Його доброта не була лише словами. У вересні 2025 року, коли ворожий удар припав неподалік будинку сестри, Олександр, який на той час проходив навчання у тренувальному центрі, вже за годину був поруч із рідними. Допомагав розбирати завали, ремонтувати дах. Цілий тиждень був поряд — підтримував словом і ділом. Саме таким його й запам’ятають: якщо комусь потрібна допомога — він не залишиться осторонь.
У 2025 році Олександр свідомо обрав шлях захисника України. Він довго шукав підрозділ, у якому хотів служити, і зрештою долучився до 190-го центру Сил безпілотних систем. Після розформування бойових екіпажів продовжив службу у 413-му окремому полку Сил безпілотних систем.
Побратими знали його за позивним «Гарик». За час служби екіпажі, до складу яких він входив, виконали сотні бойових завдань, знищуючи ворога та наближаючи Перемогу. Олександр завжди приходив на допомогу побратимам, залишаючись надійним товаришем і справжнім Воїном.
21 вересня 2026 року, повертаючись із бойового завдання, солдат Гориславський Олександр Миколайович, на позивний «Гарик», трагічно загинув.
У вічній скорботі залишилися мама, сестра, рідні, близькі, друзі та бойові побратими...
Світла пам’ять і вічна шана Воїну-Захиснику України!
Нагадаємо, у Житомирі 25 вересня попрощалися із оператором БпЛА Андрієм Татуревичем, який три роки обороняв Харківщину від російських окупантів. Військовослужовець загинув 14 вересня біля населеного пункту Колодязне Харківської області.
Як повідомляв Житомир.info, 23 вересня 2026 року до Житомира на щиті повернувся 38-річний захисник Павло Лавріненко, який пішов захищати Батьківщину у січні цього року. Військову службу він проходив на посаді водія відділення технічного обслуговування автомобільної техніки ремонтного взводу у батальйоні логістики. Загинув чоловік 3 червня 2026 року біля населеного пункту Мечетне у Дніпропетровській області.
Житомир.info
