Спорт

На пути к олимпийской бронзе Светлана Горбенко из Коростеня пробежала сотни киломентров и подняла не одну тонну железа....ФОТО

15 жовтня 2008, 07:19
На Параолімпіаді українці здобули 74 нагороди і посіли почесне четверте місце у командному заліку. 4 з них - золоті, 18 - срібні і 31 - бронзова. Цього року усіх спортсменів з обмеженими можливостями прирівняли до олімпійських чемпіонів. Медалі і грошові нагороди такі ж: 700 тисяч гривень - за золоту, 500 тисяч - за срібну та 350 тисяч - за бронзову медалі. 29 вересня відбувалося нагородження спортсменів.  Коростенська спортсменка Світлана Горбенко нещодавно повернулася з Пекіну, здобувши бронзову медаль. Світлана займається спортом уже понад 12 років. Разом зі своїм батьком, який є її тренером, олімпійська призерка радо поділилася враженнями від здобутих результатів і планами на майбутнє.

- Як довго Ви йшли до цього результату?

С. О.: Насправді, ми почали готуватися до Олімпіади з найпершого тренування. Ще 12 років тому поставили собі таку мету. За весь цей час на тренуваннях донька пробігла не один кілометер, була піднята не одна тонна заліза. Після Олімпіади у Афінах, де Світлана була четветрою, всі наступні чотири роки було витрачено на підготовку до Пекіну.

- Що було найважчим у підготовці до змагань?

С. О.: Великою проблемою для нас був стадіон, адже у Коростені з цим велика проблема. Тобто умов для підготовки олімпійських чемніонів нема.

- Сергію Олександровичу, як Ви підтримуви дочку у Пекіні?

С. О.: До Китаю я не їздив. Світлана була там сама, без особистого тренера. Але, звісно, я підтримував її на відстані. Кожного дня ми розмовляли по телефону, я давав їй якісь поради, дізнавався новини.

Якою була обстановка у Пекіні?

Світлана: Відчувати підтримку там було просто необхідно. Хоч китайці - народ дружелюбний та приймали надзвичайно тепло, однак додому хотілося. Я знаходилася там з 19 серпня. Кілька днів у нас проходила адаптація. Потім до першого вересня ми знаходились у параолімпійському центрі, сьомого числа відбулося урочисте відкриття, а за п’ять днів я вже браоа участь у змаганнях. Морльно було важко, конкуренція була досить сильна.

- Як зазвичай проходив день в Олімпійському містечку?

Світлана: Прокидалися рано вранці, снідали, потім були тренування. Без цього ніяк, адже форму потрібно підтримувати. Час від часу нас возили до міста, на різноманітні екскурсії.

- Що з екскурсій запам’яталося найбільше?

Світлана: Напевно, більше за все вразила Велика Китайська Стіна. Взагалі, було багато цікавого. Рідним я привезла багато сувенірів.

- Чи задоволені Ви своїм результатом?

Світлана: Отримавши нагороду, я була щасливою, проте розраховувала на золото, адже на тренуваннях я показувала кращі результати.

- В чому ж причина?

Світлана: Умене був недоступ до планки кілька сантиметрів. Я показала результат 6, 62 м. Це на 1 сантиметр менше за результат срібної медалістки і на 6 сантиметрів від золота.

Чи виконала держава свої обіцянки щодо грошової винагороди?

С.О.: Так, 29 вересня у Києві Прем’єр-міністр вручила спортсменам винагороди. Все, як обіцяли, так і виконали.

Світлана: Добре, що наша держава всіляко підтримує спортсменів. Коли ми вийшли з літака у Києві приємно було зустріти делегацію з Коростеня, яка приїхала зустріти та привітати мене.

- Чим займаєтесь зараз: працюєте, вчитесь, готуєтесь до наступних змагнь?

Світлана: Нещодавно я закінчила Київський університет “Україна”, за освітою я соціальний працівник. Наразі поки відпочиваю після Олімпійських ігор, надалі збираюся продовжити тренування.

С. О: А я дуже сподіваюся, що донька достойно представить Коростень на параолімпійських іграх у Лондоні у 2012 році.

Досьє: Горбенко Світлана Сергіївна – народилася 29 липня 1985 р у Коростені. Випускниця Київського університету “Україна”. Заслужений майстер  спорту  України. З 1996 р. займається спортом. Тренером Світлани є її батько, Сергій Горбенко. Уже за чотири роки після початку тренуваль представляє інтереси збірної України з легкої атлетики – стрибки в дожину; з 2002 р її рівень підготовки дозволяє дічині брати участь у міжнародних змаганнях. Перший міжнародний виступ відбувся у Франції, чемпіонат Європи. 2003 – світові змагання у Нідерландах. 2004 – паролімпійські ігри в Афінах, де Світлана посідає 4 місце. 2005 – чемпіонат Європи у Фінляндії, який приносить коростенській спортсменці золото. Срібний призер чемпіонату світу 2006 року у стрибках у довжину серед спортсменів-інвалідів з вадами зору. 2007 – чемпіонат Європи в Чехії приносить Світлані срібло. 2008 – паролімпійські ігри в Китаї, спортсменка здобуває у скарбничку української збірної срібну медаль. Вважає, що спортсменами не народжуються, спортсменами стають.

Оксана ТРОКОЗ, http://20minut.ua

 

Матеріали по темі