Як наші прадіди гуляли, ворожили та суджених вибирали дізнавалися учасники Андрієвих вечорниць, які відомі як народне свято, що було пов’язане з дохристиянською обрядовістю та мало своєрідне любовно-магічно-аграрне спрямування. Згодом День Андрія перетворився на таку собі забаву і привід, щоб зібратися неодруженій молоді. То були гарні часи та добрі традиції, які сьогодні хочеться нагадати, говорять учасники свята, - пише ВІК
Інна Книжник, учасниця Андрієвих вечорниць: “Згадати, як колись наші предки святкували: як ворожили, як вміли відпочивати — гарно, без сварки, не так, як нинішня молодь. Хотілося б відтворити гарні обряди та звичаї нашого народу, залучити до цього молодь, ... яка б пронесла через все життя любов до української культури.”
Головним атрибутом свята на Андрія є калита — корж, який виготовляють із прісного, але солодкого тіста з медом. Місили калиту всі незаміжні по черзі — від старшої дівчини до найменшої. Всередині робили дірку, щоб пізніше підвісити до сволока. Поки корж випікався, дівчата ворожили на долю та свого нареченого.
Нитки та глечики, тин та свічки — чого тільки не використовували вони, щоб дізнатися, коли ж нарешті вийдуть заміж. Вогонь знищує нитку, а дівчата й раді, адже в кого нитка догорить першою, та першою і весілля відгуляє. За допомогою свічки та макітри з водою можна було дізнатися, як у подальшому складуться стосунки із коханим. Віск капає у воду, і якщо фігурки, які утворилися, зібралися у купку та пристали до стінки макітри, бути молодим у парі. Якщо ж кожна плаває сама по собі і до стінки не пристає — значить не судилося. Від форми фігурки, що утворилася, теж багато залежить. Якщо вона схожа на стрільця, то коханий буде гарним, спритним та сміливим. Ну а якщо на щось незрозуміле, то... Те ж саме на вечорницях визначали, використовуючи глечики. Дістала звідти зернину — чоловік буде хліборобом, гральні карти — любителем азартних ігор, автомобіль — заможною людиною. Або звичайним водієм.
Для чого на святі собака? Щоб з’їсти балабушки, які на початку вечорниць виліпили незаміжні дівчата. Кожна з них позначила свій балабушок. Який з них обере собака, та перша вийде заміж.
Поки тривали ворожіння, спеклася калита. За звичаєм, одна з дівчат мала окропити їй дорогу. І ось настав час калиту до сволока чіпляти. Господар оселі, який охороняє калиту — пан Калитинський — має визначити хлопця, який на коцюбі прискаче до коржа та у стрибку відкусить шматок. Право називатися Коцюбинським треба було витанцювати. На одній нозі. Поки Коцюбинський скакав до калити, усі намагалася його розсмішити. Засміявся — вибув із гри.
До вечорниць гості підготувалися ретельно. Деякі навіть одягли національне вбрання. Гарне свято — треба гарно виглядати.
Діана Сич, гостя свята: “Було цікаво відчути себе справжньою українкою, побачити, як це виглядатиме. Виявляється, ми привертаємо увагу, всім цікаво... Сьогодні вийшов дуже гарний вечір: сподобались і ведучі, і страви, з яких я дещо навіть ще не куштувала. Такий собі справжній український вечір вийшов.”
Валентина Колесник, гостя свята: “Ми повертаємося до наших прадавніх коренів. Під час цього свята я згадала своє дитинство: я завжди відзначала День Андрія католицький та православний. Такі свята сьогодні проходять у нас в школах, і, коли дорослі теж вертаються до цих славних традицій, це добре.”
Задумуючи Андрієві вечорниці, кажуть організатори, хотілося створити особливу атмосферу. Допомогла це зробити любов до своєї країни та до людей, які в ній живуть.
Ганна Мельник, організатор Андрієвих вечорниць: “У мене виникло бажання допомогти людям, котрі вже святкували День Андрія, ... побачити і згадати давні традиції. А молоді — розповісти та показати це дійство, яке проходило раніше і було таким цікавим. Хотілося б, щоб ці традиції ... використовували й сьогодні. Думаю, що ця ідея — лише іскорка, яка згодом розгориться у нас в Бердичеві.”
Завершилися вечорниці ламанням калити. За символічну плату її шматки роздавали гостям. Та свято не закінчилось. Ще довго лунатимуть пісні та розповідатимуть люди про хлопчачі бешкети, адже день Андрія — чи не єдиний, коли молоді все дозволяється.
Автор: Олександр Єжель
Камера: Віталій Сінєльніков
