Суспільство

У Житомирській області про безпеку населення дбають справжні чоловіки. ФОТО

19 лютого 2009, 17:55

Так вдало виходить, що до вас на допомогу рятувальники прибувають на водойму із плавзасобами, на пожежу – з автоцистернами й сходами, діставати потерпілих з розбитих машин – з різаками й домкратами. Рядовий громадянин про такі речі не замислюється. Навіщо йому знати закулісну сторону діяльності МНС – він вірить у їхній професіоналізм.  

За лаштунками практичної роботи підрозділів рятувальників лежить непроста, відповідальна діяльність «мозку» обласного управління МНС – оперативно-координаційного центру. Цілодобово чоловіки й жінки в погонах чергують на бойових постах, приймаючи та обробляючи інформацію, що надходить із місць різних «НП». Вони на зв'язку з усіма службами, які підтримують життєдіяльність міста: міліцією, медиками, зв'язківцями, енергетиками, газівниками, багатьма іншими. Коли надходить інформація про надзвичайну подію, саме ці люди ухвалюють рішення щодо застосування тих або інших сил і засобів. Іншим словом, вони направлять до Вас у необхідній кількості техніку й особовий склад, які «озброєні» екіпіровкою й устаткуванням необхідними тут і зараз. Від отримання сигналу до віддачі команди бойовим розрахункам проходять лічені секунди. За ці секунди інформація повинна бути осмислена (як же, пам'ятаємо: поспішиш, людей насмішиш), прийняте прораховане рішення й віддане чітке розпорядження.

Цілодобово, без вихідних і свят ці люди стоять на сторожі спокою й безпеки наших громадян. Можна здогадатися, що випадкових «пасажирів» серед них немає. Зате є видатні особистості! Як наприклад, капітан служби цивільного захисту Сергій Колодницький. На перший погляд звичайний життєвий шлях звичайного житомирського хлопця, який не з чуток знав життя пожежних – батько працював в одному з житомирських підрозділів. Сергій після закінчення школи пішов навчатися до Черкаського інституту пожежної безпеки. Перша офіцерська посада – начальник варти пожежної частини. Як би то, нічого особливого, якщо б не колекція грамот, підписані всіма міністрами МНС. Та, вражаючий уяву, набір медалей.

 

 

 

 

 

Колись простий житомирський парубок прийшов у спортивне товариство «Авангард» і записався в секцію боксу.  Це був Сергійка Колодницкий. І хоча, часи були не простими, молодому боксерові повезло: тренер з іменем і досвідом проявляв наполегливість. Тренування й змагання йшли строго за графіком, без зривів. Батьки, незважаючи на важкі часи, знаходили можливість екіпірувати сина. Це все та працездатність хлопця дали свої плоди – до закінчення школи Сергій став кандидатом у майстри спорту й призером декількох міжнародних турнірів. В інституті майбутній пожежний захопився рукопашним боєм. Почав займатися, як говориться, для себе – прагнув бути в тонусі. Наставника не було – вчився в старших товаришів, студіював літературу.

Із приходом у пожежну частину занурився з головою в роботу – у лейтенантів завжди вистачає нездійсненних завдань, які, проте, виконувати треба. Уже здавалося, що великий спорт залишився у минулому житті. Але ні. Хтось із однокашників розповів командирам про захоплення Сергія. Лейтенанта Колодницкого попросили на татамі – виступити за обласне управління. Успіх прийшов зі старту. Турніри пішли за турнірами. Чемпіонат МНС України змінявся першостями правоохоронних і силових структур. У своєї вагової категорії, позначте, самої бойовий – до 85 кілограм, житомирський начальник варти незмінно посідав призові місця. В 2007 році він був третім, у минулому – уже першим. Зараз Сергій зарахований у збірну України по рукопашному бою. Брав участь у спортивних зборах разом з бійцями, які змагалися на Олімпіаді-08. Усе це без відриву від «виробництва». Крім успіхів у спорті, своєю роботою Колодницкий довів, що гідний службового росту. Із цієї причини, і для того, щоб дати можливість приділити більше часу спорту, бійцю-рятувальнику визначили посаду в оперативно-координаційному центрі. Тепер капітан Колодницький не тільки непереможній «м’яз» обласного управління МНС, але й «мозок».

Сергій вже п'ятий рік, як одружений. Жінка Ольга – медпрацівник. Тому вона проти заняття чоловіком таким видом спорту. Ризик на роботі, ще й ризик на змаганнях, не кожне жіноче серце таке витримає. А глава сім'ї будує плани по залученню до спорту трирічного сина. От такі чудові люди стоять на сторожі спокою наших земляків, повідомляє Сергій Уланов, прес-служба ГУ МНС України в Житомирській області.

Житомир.info

 

Матеріали по темі