У Бердичеві три курені — Богдана Хмельницького, Петра Сагайдачного та Павла Полуботка — мірялися силою, піснею та жартами.
Перед початком змагань хлопці присягнули на життя за правдою та вияв козацьких чеснот. Аби змагатися було легше, групи підтримки намагалися заробити для куренів бали, відповідаючи на запитання з історії козаччини, повідомляє ВІК.
Коли до справи взялися учасники змагань, глядачі зрозуміли, що хоч Запорізької Січі вже понад двісті років немає, нащадки славних вояків є. І навчаються вони у 12-му бердичівському училищі. Спритні, швидкі, невтомні — будь-яке завдання їм під силу. Коли треба перебратися на інший берег ріки, у нагоді майбутнім кухарям стають звичайні дошки для нарізування.
Після тривалих походів та орудування шаблями у козаків лишалися сили і на розваги. Могли “півнячі бої” улаштовувати, а могли наввипередки скакати верхи. Останній виступ настільки сподобався глядачам, що козакам довелося двічі сідлати своїх “коней”. А опісля цього ще й канат перетягувати. За процесом стежив представник військової частини, чиї службовці того дня завітали на свято.
Перебуваючи у далеких походах без дружин, мужні козаки самі облаштовували свій побут і готували їжу. Каша, кажуть, була найулюбленішою стравою, яка додавала воїнам сил. За три місяці навчання учні опанували мистецтво приготування цього життєдайного блюда і представили свої шедеври для куштування членам журі.
Сам приготував - сам їж, і товариша пригости. Робили це із зав’язаними очима. Як тільки не прилаштовувалися козаки, аби ложка з кашею потрапила не у вухо чи на підлогу.
Красиво, інтелігентно, із запалом — поділилися враженнями від заходу члени журі. Вони відзначили, що підводити підсумки їм було важко, адже всі курені намагалися бути кращими. Перемога дісталася куреню Сагайдачного, другими стали полуботківці, третім — курінь Хмельницького. Всі команди отримали солодкі призи, результатами змагань задоволені, кажуть, зусилля того вартували.
Володимир Ткаченко, учасник змагань: “Мабуть, найважче було серйозно вийти і виступити, бо на репетиціях ми постійно сміялися, жартували, але зрештою впоралися з поставленими завданнями”.
Ілля Жарчинський, учасник змагань: “Найважчим було перетягувати канат, бо в нас хлопці на рік-два молодші за інших. Сили були трохи не рівні, але нам усе дуже сподобалося, і до того ж, друге місце посіли. ми дуже через це радіємо, тому що противники були дуже сильними”.
Автор: Інна Покотилюк
Камера Віталій Сінєльніков
