Про таких, як вони, у радянські часи говорили: «повернулися стомленими, але задоволеними»… Але не з розважальної екскурсії приїхали до рідного Бердичева юні футболісти місцевої спортивної школи – протягом кількох днів вони виборювали перемогу на Міжнародному футбольному турнірі, що пройшов у Куп’янську, на Харківщині. У нелегких двобоях наші юні земляки, очолювані тренером-викладачем Юрієм Свірським, здобули І місце. «Винуватці» приємної події раділи зустрічі з батьками та були не надто багатослівними. Чому перемогли? Тому що сильні – духом і майстерністю, повідомляє ВІК.
Антон Задерейко, воротар футбольної команди ДЮСШ Бердичева 1999-го р.н.: «Перед тим, як їхати на турнір, тренер наказав нам грати у «свою» гру і нічого не боятися. Після перемоги у першій грі, він попросив не розслаблятися. Як воротар я грав непогано, суттєвих помилок не було.»
Владислав Вакула, капітан футбольної команди ДЮСШ Бердичева 1999-го р.н.: «Вратарь запомнился хорошей игрой, защита также отыграла на уровне, были ошибки, но несущественные. Полузащита показала себя великолепно: ребята удачно отдавали пасы нападающим и те забивали голы. Мне запомнились соперники из «Мрии». Они здорово играли. Там были подставы с годами, но нас никто не победил. Мы – сильная команда.»
Перші дві гри, розповідають переможці, вони й не відчули. Легко подолавши спротив росіян і співвітчизників із Севастополя, бердичівляни лоб-у-лоб зійшлися з господарями турніру – командою «Мрія». Нелегкі 0:0, далі перемога у півфіналі. За «золоті» медалі довелося знову боротися із «Мрією». Дорослі розповідають, що таке бачили лише у фільмах: малі, зціпивши зуби і втираючи сльози, до останнього боролися за м’яч.
Юрій Свірський, тренер-викладач ДЮСШ м. Бердичева: «Дети через «не могу» играли: плачет, а бежит. И вот на этих морально-волевых качествах ми и выиграли 2:4. Те ребята разрыдались: для них уже и торт приготовлен был заранее и поздравления… Такие игры, как наш финал, отличная школа для детей. Про игру бердичевлян говорит то, что наш Влад Вакула был признан лучшим игроком турнира, а Виталик Борисевич – лучшим полузащитником. Что и говорить, все признали Бердичев.»
Їхні батьки вже стали справжніми помічниками тренера: у футболі розбираються не гірше за будь-якого майстра. Констатують: команда була непоганою, стала ще сильнішою.
Володимир Іванішин, батько гравця команди ДЮСШ Бердичева 1999-го р.н.: «За сезон, що минув, команда відчутно додала. З’являються елементи дорослого футболу: починають працювати фланги, з’являються комбінації, добре почав працювати захист, великий обсяг роботи виконує півзахист. Хлопці грають осмислено, чіпко… Такі поїздки не проходять дарма.»
Діти грали мужньо, по-дорослому, додають батьки, перемога стала підтвердженням того, що нині гравці 99-го р.н. вважаються у закладі одними з найперспективніших .
Володимир Іванішин, батько гравця команди ДЮСШ Бердичева 1999-го р.н.: «Думаю, що усі батьки мене підтримають, якщо я подякую тренеру. У Юрія Робертовича є головне – контакт. Контакт із дітьми плюс професіоналізм – це дві речі, що дають змогу розвивати команду.»
Нині у планах тренера Юрій Свірського підготовка до головного дитячого футбольного турніру «Шкіряний м’яч». Якщо на ньому не буде прикростей, на кшталт тих, що зустрічалися у Куп’янську, каже, то його вихованці поборються за І місце й там.
Юрій Свірський, тренер-викладач ДЮСШ м. Бердичева: «Надо, чтобы на Украине как-то разобрались: ставят деток не 99-го г.р., а 98-97-го. Куда это годиться? Надо как-то с эти бороться, будем звонить, писать, просить как-то… Пускай они не все буду из одного клуба, но возраст должен быть одинаковым. Это единственное, что болит, а так… Будем готовиться к «Кожаному мячу». Может в Польшу съездим, если получится. В общем, поиграем.»
Автор: Олександр Єжель
Камера: Юрій Гавриш
