7-річний Андрійко та 9-річна Олена (всі імена змінено) проживають у Дніпропетровську, однак щоліта приїздять на відпочинок до бабусі – в одне з сіл Малинського району Житомирської області. Діти розповідають, що тут їм подобається все: природа, ліс, річка. Тож і цього року наприкінці червня вони разом з мамою вкотре приїхали у невеличке мальовниче село. Звичайно, сільські розваги далеко не схожі на міські походи в басейни, кінотеатри чи клуби за інтересами, однак малі не нудьгували, а весь час знаходили якісь заняття, найчастіше по господарству. Олена рятувала абрикосу від спеки, щодня доглядала за нею, навіть носила маленьким відерцем воду з річки, щоб поливати. Андрій був завжди поряд зі старшою сестрою. Як у них виникла ідея втечі з дому, діти до ладу пояснити не можуть. Однак вони дочекались, допоки мати пішла вибирати огірки, й подалися у мандри. Олена каже:
- Ми не планували заздалегідь. Ми все зробили за один день. Взяли сумку-повозку, склали туди хліб, воду, помідори і 4 пакетики очищених зернят. Тут такі не продаються, - пояснює дівчина, - це ми з Дніпропетровська привезли. Ще ми взяли з собою одяг. Андрій мені допомагав. Спочатку він хотів, щоб ми йшли до Малина. Але на півдорозі втомився і вирішив повернутись назад. Тоді я біля вказівного знака на роздоріжжі подумала й сама пішла до Києва.
У цей час Оксана Петрівна (мати дітей) повернулась з городу й сполошилась, що немає чад. Обійшла всі місця їх можливих походеньок, навіть сусідні вулиці оббігала, проте дітей не знайшла. Одна з літніх сусідок розповіла, що нібито бачила, як вони пішли в сторону Малина.
Оксана Петрівна розповідає, що сподівалась за допомогою односельчан самостійно знайти дітей, проте натомість лише втратила час. Коли повернувся Андрій, надворі уже надходив вечір, а вирушили вони в дорогу близько 11 години. Хлопець розповів, що розстався з сестрою за 10-15 км від села поблизу автодороги Київ-Ковель. Куди далі пішла Олена, він не знає.
Гаяти час уже не можна було. До міліції телефонувала сусідка, оскільки сама Оксана Петрівна від переживань навіть говорити не могла.
Як розповів начальник відділу кримінальної міліції у справах дітей УМВС України в Житомирській області Борис Васькевич, повідомлення про зникнення 9-річної дівчинки в одному з сіл Малинського району надійшло до чергової частини міськвідділу близько 20 години. На місце події було негайно направлено слідчо-оперативну групу та додаткові сили для організації пошуків дитини. У таких випадках обов’язковим є огляд, у тому числі і помешкання. Тут на оперативників чекав несподіваний сюрприз. Дівчинка залишила дві записки приблизно однакового змісту, лише одна стисла, а інша – більше детальна. Ось перша:
«Мы хотим убежать из дома.
План.
1. Приготовиться.
2. Убежать.
3. Выбрать лес.
4. Вырыть яму.
5. Купить 2 велосипеда».
Таким чином міліціонери почали відпрацьовувати декілька версій щодо причин зникнення дитини та її можливого місцезнаходження. Зокрема, одна із них це ймовірність перебування дівчинки у лісі, інша – подальша подорож вздовж автодороги. Майже за 20 км від місця проживання була знайдена сумка, з якою діти вирушали у мандри. Ця обставина додала тривог і батькам та рідним, і оперативникам за долю 9-річної дівчинки у нічний час.
Орієнтування з прикметами зниклої було оперативно направлено до органів та підрозділів внутрішніх справ всієї держави. Інформація про розшук звучала в ефірі FM-станцій та місцевого телебачення. Однак у перші часи оголошення пошуків ніхто з громадян відгукнутись не зміг. Лише наступного дня близько 18 години до оперативників Малинського міськвідділу надійшла інформація про те, що у Голосіївському районі м. Києва за схожими прикметами дільничним інспектором затримано дівчину, що одна без супроводу дорослих тривалий час провела поблизу одного з фонтанів.
Як згодом з’ясувалось, після того, як вони розійшлися з братом, мандрівниця вирушила у дорогу на Київ ( до столиці близько 100 км). Її помітив водій вантажівки дальнього слідування, поцікавився, куди вона прямує та запропонував підвести. Яку саме історію оповіла йому дівчинка і чому доросла людина не повідомила про самотню дитину вздовж дороги до найближчого відділення міліції – сьогодні не зрозуміло. Втім, за словами Олени, водій довіз її до Києва, показав автовокзал і дав грошей на білет, як вона стверджує, до Дніпропетровська. Проте велике місто захопило й здивувало дівчинку, вона вкотре передумала і вирішила залишитись поки тут. Купувала воду, морозиво, печиво та гралася поблизу фонтану. Саме там її і помітив дільничний, який не повіривши розповіді про маму, що незабаром повернеться, забрав дівчинку до відділку. Того ж вечора за Оленою виїхали оперативники Малинського МВ УМВС. Уже наступного ранку дитину повернули у родину, втім мама, окрім закономірної радості, відчувала й певне збентеження від вчинку дочки. Записки про втечу вона бачила й раніше, однак як реагувати на них - не знала.
Загалом же, як прокоментував ситуацію Борис Васькевич, з початку року на території Житомирщини у розшуку перебувала 91 одна дитина, сьогодні всі вони знайдені та повернуті до місць проживання. Найчастіше діти залишають домівки з двох причин: або непорозуміння з батьками, або природна схильність, мовою правоохоронців, до бродяжництва. В обох випадках батькам без допомоги кваліфікованих спеціалістів, у тому числі психологів, не обійтись. Необхідно якомога раніше виявляти існуючі проблеми у спілкуванні з дітьми і уже на початковому етапі їх вирішувати, координувати чи певним чином впливати на ситуацію. Не можна просто очікувати – у результаті ви отримаєте найнепередбачуваніші наслідки.
Маленькі мандрівники
З мамою та рятівниками
Алла Ващенко, ВЗГ УМВС України в Житомирській області
