Звернення інтелігенції Житомира до громадськості з приводу «Концепції мовної освіти в Україні»

Звернення представників академічної спільноти, інтелігенції Житомира до громадськості з приводу пропонованого для обговорення Міністерством освіти й науки, молоді та спорту проекту «Концепції мовної освіти в Україні»

Неправда, що історія нікого нічому не вчить. Нас вона вчить тому, що з країн, які вибороли незалежність за останні 100 років, лише ті процвітають, які зберегли або навіть відродили мову: Ізраїль, Італія, Польща, Фінляндія, Чехія …

Суспільно-політичні та законотворчі дії з боку окремих державних структур свідчать про те, що вони обрали шлях послідовного повернення України під культурний та економічний вплив Росії як недавньої метрополії. Відверте сприяння лише одній конфесії – УПЦ МП; засилля російської відео-, аудіо- та книгопродукції; намагання утвердити привілейований статус для російської мови через відповідні нормативні акти; спроби скасувати дублювання фільмів українською мовою; цинічна наруга над Інститутом національної пам’яті з подальшою його ліквідацією; заперечення Голодомору 1932–1933 рр. як геноциду українського народу; ревізія пантеону українських національних героїв та вилучення цих постатей зі шкільних підручників – ось далеко неповний перелік антиукраїнських дій окремих владних посадовців в останній період. Особливу увагу в процесі цього цілеспрямованого наступу, який синхронізовано з аналогічними діями російської влади, привернуто до нашої освіти.

У кінці 2010 року новооб’єднане Міністерство освіти і науки, молоді та спорту зробило черговий крок на шляху до завуальованої русифікації сучасної української освіти, оприлюднивши для громадського обговорення на своєму сайті проект «Концепції мовної освіти в Україні».

У міністерській «Концепції…» запропоноване послідовне розрізнення понять «рідна мова», «державна мова» та «іноземна мова». Серед мов національних меншин надано чомусь особливу роль російській мові: «Для значної кількості громадян України рідною є російська мова, якою вільно володіє більшість мешканців нашої країни. Це мова міжнаціонального спілкування, одна з поширених міжнародних мов, близькоспоріднена з українською». Викликає здивування й таке положення: «Вільний вибір мови навчання є важливою характеристикою демократичного суспільства та концепції мовної освіти в Україні». Не зрозуміло, у який спосіб сьогодні українська влада має забезпечити не вивчення, а  навчання  рідною мовою усіх національних меншин, якщо не йдеться про території їх компактного проживання.

Власне, упровадження в освітній простір України цих положень зведе нанівець усі напрацювання Української Держави в напрямі утвердження державної мови – мови титульної нації. Через 10 – 15 років українською мовою навчатимуть дітей (дошкільна, середня та вища освіта) хіба що в кількох областях України, хоч українську як рідну визнають близько 70% громадян. На основі положення «Концепції…» про вільний вибір мови навчання та мовної політики держави, яка забезпечує неперервну освіту рідною мовою, на півдні та сході країни просто не залишиться навчальних закладів з українською мовою навчання.

Переконані, що основним і найважливішим пріоритетом концепції мовної освіти в Україні має бути утвердження та розвиток української мови – визначального чинника і головної ознаки ідентичності української нації, яка історично проживає на території України, становить абсолютну більшість її населення, дала офіційну назву державі та є базовим системоутворювальним складником української державності й Українського народу – громадян України всіх національностей.

Вважаємо, що пропонована редакція „Концепції...” є дискримінаційною щодо української мови, спрямованою не на об’єднання, а на розкол народу України.

Переконані, що в цей відповідальний момент усі громадяни України, незалежно від етнічного походження, мають не допустити офіційного узаконення будь-якої русифікаторської політики та одностайно виступити на захист державного статусу української мови.

Валерій Башманівський, кандидат філологічних наук, доцент;

Олексій Башманівський, кандидат педагогічних наук, ст. викладач;

Євген Біленький, кандидат історичних наук, доцент;

Петро Білоус, доктор філологічних наук, професор;

Олексій Булуй, кандидат економічних наук, ст. викладач;

Святослав Васильчук, голова Житомирського обласного товариства «Просвіта»;

Олександр Віленчук,  кандидат економічних наук, доцент;

Вікторія Горбунова, кандидат психологічних наук, доцент;

Галина Гримашевич, кандидат філологічних наук, доцент;

Володимир Єршов, доктор філологічних наук; співголова ради Житомирського обласного товариства «Русское содружество»;

Людмила Єршова, кандидат педагогічних наук;

Вікторія Жуковська, кандидат філологічних наук, доцент;

Олександр Жуковський, кандидат історичних наук, доцент;

Олена Кільніцька,  кандидат економічних наук, доцент;

Олександр Ковальчук, кандидат економічних наук, доцент;

Микола Козловець, доктор філософських наук;

Юрій Костюшко, кандидат педагогічних наук, доцент;

Ірина Копоть, кандидат мистецтвознавства, доцент;

Віталій Климчук, кандидат психологічних наук, доцент;

Ганна Конторчук, кандидат філологічних наук, доцент;

Тарас Кулаківський, кандидат психологічних наук;

Наталія Куровська, кандидат економічних наук, ст. викл.;

Вікторія Лясковська-Щур, голова Житомирської обласної спілки поляків України;

Віктор Мойсієнко, доктор філологічних наук, професор;

Олександр Мосійчук, кандидат філологічних наук;

Микола Москальчук, кандидат сільсько-господарських наук, доцент;

Олександр Музика, кандидат психологічних наук, професор;

Юлія Недзельська, кандидат філологічних наук;

Ганна Пасемко, кандидат економічних наук, доцент;

Володимир Піньковський, голова Житомирського обласного німецького національно-культурного товариства «Відергебурт»;

Олена Поліщук, доктор філософських наук;

Марина Полховська, кандидат філологічних наук;

Олена Прокопчук, кандидат економічних наук, ст. викл.;

Ольга Савиченко, кандидат психологічних наук;

Ірина Семенюк, кандидат філологічних наук, доцент;

Ангеліна Сингаївська, кандидат філологічних наук, професор;

Алла Соколова, кандидат економічних наук, доцент;

Галина Стародубець, доктор історичних наук, професор;

Володимир Стародубець, кандидат філософських наук, доцент;

Валентина Титаренко, кандидат філологічних наук, доцент;

Ірина Тичина, кандидат психологічних наук;

Олександр Ткаченко, кандидат фізико-математичних наук, доцент;

Василь Ткачук, кандидат економічних наук, доцент;

Валентина Ткачук, старший викладач;

Михайло Тофтул, кандидат філософських наук, професор;

Юрій Ущаповський, кандидат економічних наук, доцент;

Василь Фещенко, народний художник України;

Нігора Хазратова, доктор психологічних наук, професор;

Ванда Чайковська, кандидат філологічних наук, доцент;

Оксана Чаплінська, кандидат філософських наук, доцент;

Андрій Шевчук, кандидат історичних наук, доцент;

Володимир Шинкарук, заслужений працівник культури України, професор;

Оксана Шуневич, кандидат педагогічних наук;

Олена Юрчук, кандидат філологічних наук, доцент;

Сергій Яценко, кандидат філологічних наук, доцент;

Леся Ящук, кандидат філологічних наук, ст. викладач.