З хвилини на хвилину додому повернуться десантники славнозвісної 95-ї бригади, які рік боронили Україну на Сході. Біля військової частини збираються люди з квітами, повітряними кульками і прапорами.
«Приїхали сюди зустріти своїх героїв, які повертаються у відпустку або ж демобілізовані. Ми разом з ними і думками, і серцем», - розповідає Юлія Ковбасюк.
Своїх героїв люди зустрічають оплесками і з військовим оркестром. Рідні вітають бійців з поверненням і не приховують сліз.
«14 місяців - це було дуже важко, але нарешті вже з нами, і це просто не передати словами», - каже донька військовослужбовця Ганна Цезар.
«З учорашнього дня не спали, переживали, чекали. Я пишаюся своєю дитиною, що у мене така дитина»,- додає мама бійця Марія Цезар.
Десантник Роман Цезар зізнається: дуже скучив за рідними. Тепер обіцяє проводити більше часу з сім’єю.
«Країні помогли трохи, як могли, а тепер і вдома щось треба допомогти. Вірите, хочу борщ з м'ясом домашній, як жінка робить. Ну і чебуреки вони хочуть, які я роблю», - розповідає військовослужбовець 95-ї Житомирської окремої аеромобільної бригади.
За рік на війні боєць Віктор Залевський написав книжку віршів про своїх героїчних побратимів.
«Я написав вірші, присвячені 95-ці. Тому що насправді в нашому місті дуже багато справжніх патріотів, дійсно героїв. Я пишаюся, що мав честь з ними служити», - розповідає військовослужбовець.
Військовий каже: після демобілізацій більшість хлопців з його батальйону збираються піти на контрактну службу, щоб таки повернути мир в Україну.
«Ті, хто приїхав - це демобілізовані. Але я так розумію, що багато хто через місяць-два скоріш за все повернуться. Відпочинуть, приведуть до ладу справи, тому що війна ще не закінчена, ми це розуміємо. Ворог дуже агресивний. Що у Володимира Володимировича в голові, ніхто не знає, тому я думаю, багатьом з нас місяць-півтора на домашні справи, а потім багато хто, скоріш за все, повернеться», - вважає Віктор Залевський.
