Поняття відпочинку за чотири роки війни змінилося докорінно. Стали важливі поїздки «подалі від війни хоча б на тиждень», і ми розуміємо, чому і куди. Хтось їде в село, бо там далеко від вибухів, а ліс, річка та городи - це символ і відпочинку, і зимової продовольчої безпеки. Хтось наважується більше доби добиратися на щорічний олл-інклюзів, хоча він і коштує, «як крило «Боїнга». Головне, щоб це стало інструментом психологічного відновлення.
Писати про туризм під час війни і важко, «бо не на часі», і важливо. Важливо хоча б тому, що податки від діяльності «туристичних» ФОПів надходять напряму до бюджету громади. Щоправда зі «спільного гаманця» влада може витрачати ці гроші на будь-які потреби, а не виключно на туризм. Проте, при стратегічному плануванні можна через декілька років забезпечити чималі стійкі надходження. Давайте в цьому розбиратися разом з Сергієм Дехтяренком. Він - житомирський краєзнавець, екскурсовод та засновник туристичної агенції «Патріот» - один із найактивніших популяризаторів туризму в Житомирі та області, працює в цій галузі вже 17 років і знає зсередини про всі недоліки та здобутки.
- Пане Сергію, чи доречно під час війни займатися туризмом? Чи не краще його відкласти до «кращих часів»?
- Точно не слід відкладати, навпаки, за обсягами наданих послуг просідання у нас було лише в 2022 році зі зрозумілих причин. Але в той час, десь через днів 40 від початку повномасштабної війни, коли ми всі були в стані шоку, стресу та розгубленості сталася така цікава історія…
Федір Євтушенко, засновник житомирського музею «Ремісничий двір» (це єдиний в Україні масштабний музей старовинного інструменту, який зараз налічує більше 20 000 оригінальних експонатів) запропонував мені відновити екскурсії. Я був здивований: які екскурсії? Кому вони потрібні? Адже 24 лютого ми стали всі безробітними - нікому не треба був туризм на той момент. Але він запропонував проводити екскурсії безкоштовно, щоб підтримати людей.
Дали в соцмережах оголошення і я очікував багато критики, осуду, хейту, але насправді житомиряни відгукнулись: їм дійсно це було потрібно. Декілька місяців так і працювали: я - по місту, Федір Євтушенко - у себе в музеї.
- Коли ви відновили екскурсії за межі області та по цікавих місцях Житомирщини?
- Відновили екскурсії одразу, як тільки дали дозвіл пересуватися по області. В червні-липні 2022 року ми вже виїжджали у західні області України. І це дійсно потрібна річ, бо я бачив, як нові емоції та зміна «картинки» допомагають жінкам та дітям відволіктися від пережитого.
Екскурсії Житомиром – це ще й гарні уроки історії, бо ми готуємо таки факти про рідне місто, що мало відомі багатьом мешканцям. До речі, можу з упевненістю казати, що Житомир взагалі цікавий для самих житомирян: впродовж останніх двох років ми переживаємо певний бум. Тригером стали житомирські підземелля, які відкрили для відвідування спочатку під колишнім Бернардинським монастирем, а в цьому році – під Конкатедральним собором Святої Софії. Існує багато легенд і про скарби, які нібито там заховані, і про минуле цих таємничих, а часом і моторошних місць, адже підземні ходи та склепіння повністю зберегли свій початковий історичний вигляд. Підземелля залягають на глибині до 3 метрів і чудово збереглися з XVIII століття. На такі екскурсії охоче їдуть з інших міст країни та з Києва.
- Чи співпрацюєте ви з істориками та археологами?
- Так, з багатьма краєзнавцями та істориками. Хотів би згадати Олександра Тарабукіна - співробітника Житомирського обласного краєзнавчого музею, відомого археолога, який працює над історією Житомира більше 30 років і знає про давнину нашого міста все, або майже все. Я йому вдячний: останні чотири роки допомагаю у дослідженнях житомирських підземель, і саме так народилася екскурсія римсько-католицькими храмами Житомира. Ми милуємось красою, занурюємося під землю, а потім слухаємо міні-концерт органної музики…
Моя туристична агенція «Патріот» до сих пір на сьогодні єдина, яка системно займається популяризацією Житомира, Житомирської області. Є ще окремі гіди, які теж проводять екскурсії по місту, часом виїжджають по області.
В 2023-му році звернулися до мене колеги з Одеси, з Запоріжжя, Дніпра, які раніше не приїжджали, їм став цікавий Житомир, адже насправді у нас є, що показати. Насамперед - Національний музей космонавтики ім. С.П. Корольова, також туристи завжди із задоволенням слухають і роздивляються місто під час оглядових екскурсій, в області багатьох цікавить унікальне Камінне село, Дружбівський кар’єр, замок «Радомисль». З Камінного села люди не хочуть їхати назад, а в сезон ще обов’язково збирають гриби і чорниці. Проте хоч якоїсь проїзної дороги туди так і немає. Чуть дощ - водії відмовляються возити, бо потім витрати на ремонт автобуса будуть більше заробітку.
- Чи складає Житомир враження древнього міста? Чи можливо невеликими коштами зробити його цікавішим для туристів?
- У нас є архітектура, є що показати, є що розповісти про історичні події. Але місце, де стояв Житомирський замок показуємо на фото, де зображені макети реконструкції. Фото возимо із собою у теках, адже у нас немає навіть інформаційних конструкцій з ілюстраціями на місці історичних будівель. Ми не можемо показати міську забудову Житомира на рубежі століть. У нас немає не лише гарно стилізованих вказівників, у нас їх взагалі немає. У нас немає вуличних пілонів з QR-кодами, які б вели на сайт із 3D-візуалізацією. Те саме стосується і інформації про видатних людей. У Луцьку та Тернополі це вже давно працює: є макети Луцького замку, а у Тернополі є багато макетів будівель, яких зараз не існує, зроблених з бронзи. Про вказівники та пілони я вже мовчу.
Треба також думати і про інклюзивні групи.
Місто цим не займається. Не займається вже тривалий час. Остання гарна спроба, це, напевно, коли в світі починався коронавірус. Тоді влада створила робочу групу. Планували розробити програму розвитку туризму. Але почалася епідемія і до цієї програми більше не повернулися. Вочевидь люди при владі не вірять в туризм.
- Чи намагалася влада зібрати всіх людей, які займаються туристичними послугами, вислухати ідеї та пропозиції, щоб втілити в життя?
- Їм це нецікаво. Розповім про останню спробу діалогу: ця зустріч відбулася ще до повномасштабної війни. Ми запросили представників влади, за свої кошти найняли автобус, щоб показати їм Житомир очима туристів, провести оглядову екскурсію, щоб чиновники згадали, а дехто дізнався щось нове про історію нашого міста. Ми ставили за мету, щоб вони на власні очі побачили, де бруд, де треба рятувати імідж Житомира, де треба провести невеликий ремонт, а куди вкладати значні кошти та прикласти зусилля, бо там відверто «ганьба».
Того дня була прохолодна погода і чиновники виявилися не готовими: викликали службові автомобілі й поїхали до себе по кабінетах через 6 - 15 хвилин. Вони залишили нам своїх спеціалістів, які нічого не вирішують, і звісно, далі ця ідея не просунулася, результату не було.
На нещодавньому заході «Спадщина Незалежності» теж була зустріч, говорили все гарно, але на початку виступів представників туристичної спільноти чиновники вже роз’їхалися, а ми самі для себе повторювали проблеми, які і так знаємо. Це така показуха насправді. Вони побули на презентації для того, щоб зняти ролик про захід. Немає сенсу у таких зустрічах, якщо ми не можемо донести інформацію. Це лише піар, і таку ситуацію я спостерігаю останні два роки…
- Житомир не має шансів стати «другим Львовом». Левову частку старовинних будівель він втратив під час Другої світової війни та через безжальну радянську забудову, коли зносилася рядова забудова 18-19 сторіччя, що створювала «фонову» архітектура міста. Саме вона формувала повсякденне обличчя історичних центрів українських та європейських міст…
- В сучасному Житомирі є на що подивитися, але місто має і інфраструктурні проблеми, які влада не вирішує роками: на Замкову гору не може в будній день заїхати великий екскурсійний автобус: все забито легковими автомобілями. Там конче потрібна стоянка. А щоб показати туристам Михайлівський собор, потрібно залишати автобус аж у водонапірної вежі, якщо знайдеш там місце. Біля Спасо-Преображенського собору - кущі у зріст людини і смердить туалетом…
Житомиру потрібна дієва туристична стратегія, адже лише тоді ми зможемо наперед планувати, скільки людей можемо привезти, де вони будуть ночувати, обідати та вечеряти, де вони будуть купляти сувеніри, яку виставу можуть подивитися у театрі ввечері, де вони будуть гуляти вдень і в якому комплексі влітку можна поплавати у басейні. Це ж стосується не лише Житомира… Мені подобається, як у Львові 15 років тому запровадили стратегію, працюють над нею і досягли успіхів. Для цього разом мають працювати і готельєри, і ресторатори, і народні умільці, і влада. Поки що ситуація нагадує відому байку про Лебідя, Щуку і Рака, а при цій ситуації Житомир ніколи не буде успішним.
P.S. За даними податкової, місцеві бюджети Житомирської області отримали 3,3 млн грн туристичного збору за 8 місяців 2026 року. Львівська область - лідер по Україні, зібравши 52,5 млн грн туристичного збору за січень-серпень, Івано-Франківська - 38,2 млн грн, Закарпатська - 27,5 млн грн.
Інтерв’ю взяла Лариса Бекета
Фото надані Сергієм Дехтяренком
