Під час встановлення системи відеоспостереження важливо не лише правильно розмістити камери, а й забезпечити зв’язок між усім обладнанням. Сучасні IP-камери, представлені, наприклад, у каталозі інтернет-магазину Hikvision, /kamery-videonablyudeniya/ip-kamery/, передають відео через мережу на NVR, де записи зберігаються на жорсткому диску. Комп’ютер при цьому використовується для перегляду зображення, керування камерами та роботи з архівом. Надійна робота такої системи залежить від обраної схеми мережі, IP-адресації та сумісності обладнання.
Необхідне обладнання та схеми підключення
Щоб об’єднати IP-камери, NVR та комп’ютер в одну локальну мережу, знадобиться кілька компонентів. Їхня кількість та тип залежать від кількості камер, способу живлення та можливостей відеореєстратора.
Для базової системи можуть знадобитися:
- IP-камери;
- мережевий відеореєстратор NVR;
- маршрутизатор для організації локальної мережі та підключення до Інтернету;
- мережевий комутатор для підключення кількох пристроїв;
- PoE-комутатор, якщо камери отримують живлення через Ethernet;
- комп’ютер для перегляду відео та керування системою;
- мережеві кабелі.
Якщо камери підтримують PoE, зручно використовувати PoE-комутатор. Він передає живлення та дані одним кабелем, тому окремий блок живлення для кожної камери не потрібен.
При використанні окремого PoE-комутатора камери підключаються до його портів, а NVR і комп’ютер — до тієї ж локальної мережі. Наприклад:
- IP-камери → PoE-комутатор;
- NVR → PoE-комутатор;
- комп’ютер → маршрутизатор або PoE-комутатор;
- PoE-комутатор → маршрутизатор.У результаті всі пристрої перебувають в одній локальній мережі й можуть обмінюватися даними.
Інший варіант підходить для NVR із вбудованими PoE-портами. У цьому випадку камери підключаються безпосередньо до реєстратора. Сам NVR підключається до маршрутизатора або комутатора, через який комп’ютер отримує доступ до системи.
Така схема зручна для невеликих систем, оскільки дозволяє обійтися без окремого PoE-комутатора. При цьому у деяких моделей NVR вбудовані PoE-порти можуть працювати в окремому мережевому сегменті, тому IP-адреси підключених до них камер не обов’язково мають перебувати в тій самій підмережі, що й комп’ютер.
Налаштування IP-адресації обладнання
Після фізичного підключення необхідно налаштувати мережеві параметри. Кожному пристрою в локальній мережі присвоюється унікальна IP-адреса. Наприклад, маршрутизатор може мати адресу 192.168.1.1, NVR — 192.168.1.10, комп’ютер — 192.168.1.20, а камери — 192.168.1.101, 192.168.1.102, 192.168.1.103 тощо. При масці підмережі 255.255.255.0 усі ці пристрої знаходяться в одній підмережі та можуть обмінюватися даними.
IP-адреси можуть призначатися автоматично через DHCP або задаватися вручну. Для камер і NVR бажано використовувати адреси, які не змінюються. Їх можна задати вручну або закріпити за конкретними пристроями через DHCP на маршрутизаторі. Це дозволяє реєстратору постійно звертатися до камери за однією й тією ж адресою.
Під час налаштування необхідно звернути увагу на такі параметри:
- IP-адреса пристрою;
- маска підмережі;
- основний шлюз;
- DNS-сервер, якщо він необхідний для роботи конкретного обладнання;
- відсутність однакових IP-адрес у різних пристроїв.
Підключення камер до NVR та налаштування доступу з ПК
Після налаштування мережі камери додають до NVR. Реєстратор може виявити їх автоматично або вимагати ручного додавання. В останньому випадку вказують IP-адресу камери, порт, логін та пароль.
Після підключення NVR отримує відеопотік і записує його на жорсткий диск. При використанні обладнання різних виробників також необхідно перевірити їх сумісність та підтримувані протоколи.
Комп’ютер підключають до тієї ж локальної мережі. Для доступу до NVR використовують його IP-адресу, веб-інтерфейс або спеціальне програмне забезпечення виробника. Через нього можна переглядати відео, працювати з архівом та змінювати налаштування системи. Якщо з’єднання не встановлюється, перевіряють IP-адреси, мережеві кабелі, стан портів, облікові дані та сумісність обладнання.
