|
Озброєні терористи захопили чотириповерхову будівлю очисних споруд на м’ясокомбінаті та прилеглу до них територію. Вони заклали вибухові пристрої на підході до своєї бази. Для їхньої нейтралізації була призначена група захвату, яка, відбувшись втратою трьох чоловік, вибила терористів з їхньої позиції, після чого — обеззброїла. За таким сценарієм відбулося тренування трьох Бердичівських страйкбольних команд. Історія цього виду спорту почалася у Японії після закінчення війни з Радянським Союзом. Згідно умов капітуляції, країні сонця, що сходить, було заборонено мати озброєні сили. Тоді для тренування солдат стали використовувати пневматичні копії бойової зброї. Патрони були замінені на 6мм пластикові кульки. Все це отримало назву AirSoft У країнах СНД любителі постріляти з’явилися у середині 90-х. Тоді ж виникла і назва Страйкбол, від англійського Strike — удар. Ростислав «Necros» Коханчук, капітан команди «Warwolves»: “Страйкбол – це некомерційна, командна, військово-спортивна гра. До участі у грі допускаються психічно адекватні люди віком від 18 років,тобто це не така вже у дитяча забавка”. Під час гри учасники розбиваються на команди і діють за заздалегідь обумовленим сценарієм. Окрім стрілкової зброї, дозволяється використовувати рації, лазерні приціли, ліхтарі та інше військове спорядження. Для виготовлення гранати використовують муляж з картону, який заповнюється пластиковими кульками, або горохом. Ризик травматизму у грі не високий, але необхідною умовою участі є наявність у гравця захисту для очей — маски чи окулярів. Перед грою їх обов’язково тестують — стріляють впритул із найпотужнішої зброї. Середня швидкість кульки — близько 100 м/с. Ростислав «Necros» Коханчук, капітан команди «Warwolves»: “До гри не допускаються люди, які не мають на собі захисних окулярів. При їх наявності, найбільша травма – це синяк, або подряпина. Буває таке, що вибивають зуби, але це може статися тільки при стрільбі з дуже близької відстані. В принципі гра безпечна”.
У Бердичеві страйкбол з’явився два роки тому. Спочатку у грі використовували спрингову зброю, згадують перші учасники руху. Це механічні пневматичні пістолети, які приводяться у дію пружинним механізмом. Перед кожним вистрілом потрібно зводити затвір. Вже через рік зброя була замінена на електропривідну. При її роботі використовується електрокомпресор для можливості ведення автоматичного вогню. Кількість вистрілів у хвилину може досягати шестисот. Такі чоловічі іграшки коштують недешево — починаючи від ста і закінчуючи кількома тисячами доларів. Іноді страйкбольна зброя обходиться дорожче справжньої — жартують гравці. Більшість з них у реальному житті - звичайні «цивільні» - адміністратори, службовці, лікарі. На гру вони приходять, щоб отримати позитивні емоції, позбавитися від агресії. Павло «Pahan» Войнолович, гравець команди «S.T.A.L.K.E.R.S.» : “Я граю у страйкбол, тому що це цікаво, це спортивно, це краще, ніж проводити час будучи напідпитку, це завжди спілкування, це дуже драйвово. Після кожних зборів ми спілкуємося: “Ти мене так підстрелив, а ти мені гранату під ноги кинув”. Це віддушина, яка знімає стрес, яка допомагає розслабитися після важкого робочого тижня.” Тренування, яке відбулося біля очисних споруд було підготовкою до наступних вихідних. Тоді на справжньому військовому полігоні у Житомирі пройде гра у якій візьме участь близько 150 учасників зі всієї України. Автор Алла Губк |
