Замість обіцяних десяти днів Ющенко випав у відключку майже на місяць. Поки у Віри Іванівни ще жевріла надія розбудити совість Януковича та вмовити його віддячити Ющенку й утворити коаліцію з НУНС, демократ Ющенко стоїчно відмовчувався щодо антидемократичних кроків Януковича на кшталт скасування місцевих виборів або формування коаліції на індивідуальній основі. Щодо останнього, то коли Ющенко був самостійним президентом, а не технологічним лакеєм кандидата Януковича, за подібні трюки він розпустив Верховну Раду.
І от тепер, коли, очевидно, Ющенку вже доперло, як тому жирафові на третій день, що Янукович – це сама чорна невдячність, В. А. подав голос, та і то не власний, а своєї прес-служби.
Ющенку не сподобався "поворот" Януковича у Москві. Йой-йой-йой! Янукович зізнався, що для нього всі дороги ведуть до Москви – неначе відкрив Америку для Ющенка. А коли Ющенко "утюжив" Західну Україну, навмисне сіючи відразу тамтешніх виборців до Тимошенко, він того не знав?
Янукович не робить нічого такого, чого не обіцяв раніше, і навіть заслуговує цим на певну повагу, бо виконує свої передвиборчі обіцянки. Ющенка в цій історії поважати нема за що. А от відповідальність він з Януковичем несе спільну – і за те, що Януковича Кіріл на царство вінчав, і за те, що Янукович хоче залишити тут Чорноморський флот, і за те, що трубу планує віддати росіянам, і за те, що указ по Бандері скасує, а за те, що мову українську локалізує в селі та на Галичині з Волинню.
Чому? А тому що Ющенко в президентській кампанії, обвішавшись вишиванками, козацькими перснями та шароварами, прикрившись патріотичним словоблуддям, розводячи руками, які нічого не крали, обома ногами топтав Януковичу дорогу в президентство, будучи його агентом з чорного піару проти Тимошенко.
Хай Господь його простить, коли вже відтяв йому розум.
