"Нашу Україну" спіткала чергова криза. І справа не лише в тому, що сім її представників відмовляються підписати коаліційну угоду. Конфлікт між В'ячеславом Кириленком і Віктором Балогою за важелі впливу в партії може призвести до її розколу, якщо не знищення взагалі.
Минулого тижня команда НУНС фактично плюнула в обличчя своєму почесному голові Віктору Ющенку і "тренеру" Віктору Балозі, відмовившись здавати гру, в якій мають реальні шанси на перемогу.
А вже у вівторок бунтарі отримали "технічну поразку" на політраді "Народного союзу Наша Україна".
Засідання керівного органу партії мало відбутися у вівторок опівдні в "Українському домі". У присутності преси нашоукраїнці мали підбити підсумки виборів та обговорити ситуацію зі створенням коаліції та змусити непідписантів скріпити автографами коаліційну угоду.
Те, що нашоукраїнці вирішили винести сміття зі своєї хати на люди, означало, що внутрішніх аргументів у одного табору проти іншого не лишилося, і тиснути вони на відступників можуть лише пером журналістів.
"Зобов’язати не пізніше 27 листопада всіх членів фракції скріпити своїми підписами угоду про створення демократичної коаліції. Тим членам фракції, які не виконають цей пункт, невідкладно скласти повноваження", - йшлося в проекті рішення ради НСНУ.
Втім цьому проекту судилося лишитися лише папірцем. Уперше за історію партії на засіданні керівного органу не виявилося кворуму.
Поки журналісти чатували на непідписантів, в залі можна було спостерігати по сто жалюгідну картину - на одного присутнього припадало десь двадцять пустих крісел. Хтось нервово пив каву, хтось спілкувався зі знайомими з регіонів, хтось скаржився, що такого варто було очікувати після того як керівний орган не скликали три місяці.
В'ячеслав Кириленко прибув на зібрання на півтори години пізніше, зрозумівши, що чекати більше нікого і юридичної сили зібрання не набуде.
"Ми хотіли, щоб сьогодні незгодні озвучили свою позицію і навели аргументи. На жаль, вони виявилися неготовими до публічної дискусії, що вилилося в саботаж", - сказав лідер партії.
Політраду партії анонсували ще 10 днів тому і скликали її на понеділок, 26 листопада. Втім у понеділок збори перенесли на вівторок. Кажуть, з технічних причин, щоб люди встигли доїхати. Але ближче до вечора понеділка стали відбуватися дивні події...
"Протягом вчорашнього дня відбувалася активна й незрозуміла робота, спрямована на те, щоб члени ради не прибули на її засідання", - зізнався Кириленко на початку політради.
Скоріше за все, Кириленко натякав на телефонні дзвінки, які начебто адресувалися з Банкової до членів політради з проханням проігнорувати зібрання.
Дзвінки дали свій результат. На політраду прибули лише 74 її члени при необхідному кворумі в 99 осіб.
Водночас у залі були присутні 6 людей, які прийшли, але не зареєструвалися. Їх імена нічого не кажуть широкому загалу, але свого часу дехто з них працював в апараті НСНУ при Романі Безсмертному, який нині працює в секретаріаті президента.
З відомих осіб зібрання керівного органу проігнорували не лише семеро непідписантів, але й голова секретаріату Віктор Балога, губернатор Київщини Віра Ульянченко, міністр закордонних справ Арсеній Яценюк, президентський брат Петро Ющенко і його племінник Ярослав. І, звісно, сам президент.
Як заявив пізніше Балога, президент не може ходити на партійні зібрання в робочий час. Цікаво, чому тоді президент дозволяє собі в робочий день кататися на лижах? Це краще, ніж зробити щось для того, щоб в країні з'явився дієвий парламент і уряд? Адже зрозуміло, що якби Ющенко хотів бути на політраді, то її б перенесли хоч на ніч. Але очевидно на Банковій вибрали інший сценарій.
На думку Кириленка, Ющенка переконали, що його присутність на політраді не змусить сім непідписантів залишити автографи під коаліційною угодою. Він також вважає, що вся ця гра затіяна за спиною президента.
Після двох годин очікування Кириленко самотньо займає місце в президії. Поруч лише таблички з іменами Юрія Єханурова, Михайла Полянчича, Ігоря Кріля. Демарш Віктора Балоги вдався. Тим хто, зібрався в "Українському домі", лишилося лише кидати стріли гніву в бік невидимих опонентів.
"Зайве коментувати, як підірвали довіру до блоку і президента кілька наших колег, які відмовились підписати коаліційну угоду... і перейшли до фази агітації за широку коаліцію", - наголосив Кириленко у вступній промові.
"Можна програти вибори і бути в опозиції. Але виграти вибори і віддати Україну кланам – це нам виборці не пробачать", - зазначив він.
"Якщо не станеться демократичної коаліції, нас чекає доля НДП і СДПУ(о). А плани створити єдину партію будуть поховані", - наголосив лідер партії.
А далі, за його словами, в Україні створиться двопартійна система у складі Партії регіонів та БЮТ "з усіма невтішними наслідками" для НСНУ.
У своїй промові Кириленко намагався тиснути на два аспекти, важливі для Віктора Ющенка – якщо не буде коаліції, не буде єдиної партії демократів, не буде партії – не буде сили, яка підтримає Ющенка на наступних виборах.
"Ми маємо створити коаліцію. І не так важливо, скільки голосів у неї буде. Важливо, які закони вона ухвалюватиме, і як працюватиме уряд. Це дасть нам можливість сформувати пропрезидентську партію, яка буде підтримувати Віктора Ющенка на наступних виборах", - наголошує Кириленко.
Втім спочатку слід створити коаліцію. За словами лідера партії, це може відбутися вже у четвер. Однак, ці слова, не більше ніж поза. Станом на вівторок до коаліційної угоди не не додався жоден підпис.
При цьому, не існує жодного юридичного важеля, який змусив би відступників поставити підпис. Лише моральні.
Зараз же, за словами одного з членів політради, ситуація нагадує відому приказку "волк и семеро козлят, где "козлят"- это глагол".
"Це неприйнятна ситуація, коли семеро осіб тримають у заручниках партію, парламент, народ і, зрештою, президента", - каже Зварич.
Ті хто прийшов на політраду у вівторок сподівалися змусити відступників публічно назвати свої аргументи, але задум не вдався.
На зібранні навіть запропонували провести надзвичайний з'їзд, який би зобов'язав непідписантів зробити необхідний крок.
Але насправді навіть з'їзд не зможе переламати ситуацію, бо за відсутності імперативного мандату його рішення - це не більше ніж зворушення повітря. Так само як і розмови про те, що причина непідписання в неопрацьованості коаліційної угоди.
"Коли я слухаю ті зауваження, десь глибоко в душі є відчуття, що коли хтось говорить про угоду, то має на увазі широку коаліцію", - зауважує Роман Зварич.
Єдине, на що він сподівається – це на те, що його однопартійці не збираються влаштовувати свою політичну смерть.
"Не думаю, що вони хочуть стати політичними самогубцями. Ви можете прослідкувати з характеру повідомлень у пресі, як ставляться до таких коливань. Це буде політична смерть", - каже він.
Друг Юрія Єханурова Станіслав Сташевський теж розраховує, що колеги здадуться під шквалом критики в пресі.
У Кириленка свій метод – він збирається поговорити про вівторковий демарш із президентом. До того ж Ющенко і сам висловив у Луганську бажання зустрітися з непідписантами і вислухати аргументи від них.
Але в цій ситуації лежить потенційна загроза для номінального лідера партії.
В разі, якщо президенту вдасться знайти спільну мову з непідписантами, то може виникнути питання – якщо Кириленко не може справитися з бунтарями на своєму кораблі, то як управлятиме 450 депутатами в парламенті? Відтак знову постане питання про іншу кандидатуру спікера.
Цю вимогу вже озвучив у вівторок Ігор Кріль, який зібрав журналістів в офісі "Нашої України".
Якщо Кириленку вдасться якимось дивом подолати цю кризу, це означатиме, що він склав іспит на звання лідера. Якщо ні, то нашоукраїнцям знову доведеться стати пай-хлопчиками президента і хитатися як флюгер відповідно до його потреб.
Можливий і інший варіант – команда Кириленка-Третьякова на зустрічі з Ющенком поставить вимогу - або вони, або Балога. Теоретично у них має вистачити підтримки на це в блоці й у фракції. Але чи вистачить мужності?
Майже рік тому Віктор Ющенко, закривши політраду партії у Пущі-Водиці, силою нав'язав їй у керівники Віктора Балогу, щоб відновити свій вплив на партію. Рік по тому ця сила може знову вийти з-під його контролю і почати грати на зовсім іншого політичного діяча.
