Інтерв'ю

Промисловість Житомирської області: втрати колосальні, здобутки мінімальні

24 квітня 2015, 14:08

Такого висновку дійшли після бесіди з директором ДП «Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації» Матюшенком Володимиром Івановичем, який тривалий час у 1990-х роках був куратором промисловості області, займаючи відповідну посаду заступника голови Житомирської ОДА.

З Володимиром Івановичем ми говорили про зміну структури промисловості області: в кращу чи гіршу сторону; втрати та здобутки промислового потенціалу за час незалежності України; причини припинення діяльності та фактичного зникнення промислових флагманів Житомира; можливості відродження підприємств; зниження інноваційної активності підприємств.

- Володимире Івановичу, Ви як ніхто інший в області знаєте, що собою представляв промисловий потенціал Житомирщини. Очевидними є втрати. Але наскільки вони суттєві? Можливо, їх вдалось чимось компенсувати? Адже статистика тепер показує щорічний приріст промислового виробництва, що виглядає дивним на фоні явного спаду. Поясніть.

- Що стосується статистики, то важливо знати, що з чим порівнювати. Якщо порівнювати нинішні обсяги виробництва з початком 1990-х років, то, на жаль, маємо тільки падіння, по деяких галузях в десятки разів. А окремі напрямки виробництва взагалі зникли. Найбільший спад в легкій промисловості, хімічній, машинобудуванні, виробництві фарфору. Житомирська область втратила, думаю, близько половини промислових підприємств, значну частину яких назавжди. Не піднімуться уже промислові флагмани Житомира. Завод «Хімічного волокна» - це вже тільки історія. Те саме можна говорити про ряд інших підприємств. Як можна відновити «Льонокомбінат», коли в області не вирощується льон. Сільське господарство переформатувалось на вирощування олійних культур, тому що вони дають швидкий прибуток. Це соя, ріпак, рапс. Крім того, відбулася дескваліфікація працівників названих заводів. Ще в середині 2000-х років, коли пробували відновити «Льонокомбінат», ткачихи не хотіли повертатися до свого старого ремесла, працюючи продавцями на ринках міста.

Років 10-15 тому багато підприємств можна було відновити, якби держава дала зелене світло у цій справі місцевим владам. Ще коли я був заступником голови ОДА, ми неодноразово зверталися до центральних органів влади, щоб передати в підпорядкування технологічному університету горезвісний НДІ радіосистем. Не передали. В результаті цей, колись стратегічний заклад став банкрутом, багато років у занепаді.

Чи компенсували ми втрати? Ні, звичайно. Промисловість та і сільське господарство стали сировинними, готової продукції випускається мало. Змінилась також структура промисловості - в гіршу сторону. Виробництво промтоварів скоротилося, напевно, в десятки разів. Єдиний позитив - значно інтенсивніше почали використовувати природні надра (вказана сировинна спрямованість): заготівля деревини, добування та обробка каменю. Остання діяльність набула небачених за радянських часів маштабів, особливо в Коростишівському районі, де було створено сотні каменеобробних фірм. Проте «перекрити» загальні втрати названа галузь не може. Тому що вона представлена переважно дрібними фірмами, дуже часто каменеобробка існує у формі самозайнятості населення.

- Яка причина втрат промислового потенціалу?

- Головна причина - неправильні підходи до процесу приватизації, зканодавча база зневілювала роботу підприємств. До приватизації не допускалися зарубіжні компанії, в наслідок цього заводи і фабрики не отримали ефективного власника, процес роздержавлення проводився фактично аналогічно розпаювання колгоспів серед трудового колективу. Посада керівника підприємства стала виборною. До управління заводів і фабрик прийшли люди, які дуже часто не мали професійного досвіду. Тому в ринкових умовах такі підприємства стали практично приречені. Зовсім небагатьом вдалося знайти своє місце на ринку.

- Втратили багато, і складається враження, що і це ще не все. Адже велика частина експортоорієнтованих підприємств Житомирської області минулого року втратила ринок Росії, не змогла вийти на нові ринки, внаслідок чого різко скоротилися обсяги виробництва. У зоні ризику опинилося багато підприємств і цілі галузі. Які галузі найбільш постраждають від політичного протистояння з північним сусідом?

- Через політичне протистояння наші підприємства почали втрачати ще в середині 2000-х. Згадайте «м'ясну» війну Росії проти України 2006 року. Тоді кілька підприємств Житомирської області змушені були залишити ринок північного сусіда, куди експортували заморожене м'ясо. Найбільш вразливі галузі тепер: молоко та м'ясопереробка, деревообробка, машинобудування та й ряд інших. Що стосується каменеобробки, то тільки щебенева продукція має шанси щодо подальшого збуту на ринку Росії, тому що переважна частина власників щебеневих заводів Житомирщини - росіяни.

- Останніх 15 років Ви очолюєте «Житомирський державний центр науки, інновацій та інформатизації». Якою була і якою стала інноваційна діяльність підприємств?

- На початку 2000-х років наші заводи і фабрики були доволі інноваційно активними. Провідні меблеві підприємства вже тоді практикували нині популярне 3D моделювання. Фарфорові заводи постійно розробляли і впроваджували розробки. Наш посуд користувався попитом не тільки у рядових споживачів багатьох країн світу, а і у поважних людей. Пам'ятаю, колись у Житомирі проводилися трейд-клуби за участю послів інших країн в Україні. В рамках цього заходу часто практикувалися екскурсії на Баранівський та Коростенський фарфорові заводи. Посли завжди були приємно вражені побаченим на цих підприємствах, замовляли наш посуд як для посольств, так і собі особисто. Інноваційною діяльність активно займався «Льонокомбінат», завод силікатних виробів, «Лісмаш» та багато інших. Однак з часом інтерес до цієї діяльності почав стрімко знижуватися.

- Чому?

- Свого часу в Україні функціонував інноваційний фонд. Підприємства робили відрахування до нього і могли брати кредити під невеликі відсоки на інноваційні проекти. І деякі підпиємства Житомирщини, скориставшись послугами цього фонду, впровадили інноваційні проекти та змогли обігнати своїх конкурентів. Та близько півтора десятка років тому цей фонд ліквідували. Відтоді всі інновації впроваджуються виключно за власні кошти підприємства, при цьому повністю відсутні пільги в оподаткуванні інноваційної продукції. Тобто, мотивація до впровадження інновацій тепер відсутня.

- Хто ж, все таки, займається цією діяльністю?

- Активно ця робота дотепер проводиться вищими навчальними закладами. Серед комерційних структур більш активно займаються інноваціями підприємства галузі видобування та обробки каменю. Але бізнес не особливо бажає афішувати свої розробки: комерційна таємниця, конкуренція. Коли ми робили запити на підприємства, то виявили 111 інноваційноактивних підприємств. Але тільки 11 дали нам свої розробки. Решта відмовилася.

Ну а статистику ми маємо буквально наступну. Впродовж 2013 р. інноваційною діяльністю в області займалися 57 примислових об'єктів, або 17,5% загальної кількості. Обсяг реалізованої інноваційної продукції за 2013р. склав 829,3 млн.грн. Частка інноваційної продукції у загальному обсязі реалізованої промислової продукції склала 5,5%, що дуже мало. У структурі загального обсягу реалізованої інноваційної продукції 1,6% склала продукція, що була новою для ринку, 98,4% - продукція, що була новою лише для підприємства. Ось, власне, такі маємо інноваційні здобутки.

Сергій Ткачук для Житомир.info

Підписуйтесь на Житомир.info в Telegram
Матеріали по темі