21 листопада на фасаді Житомирського екологічного ліцею №24 відкрили меморіальну дошку бійцю 54-ї окремої механізованої бригади Олександру Залізку. Вшанувати пам’ять загиблого вийшло близько двох сотень учнів ліцею та вчителі. На відкриття меморіальної дошки також приїхали рідні та його бойові побратими.
Рідні згадують: із самого дитинства Олександр був чесною та доброзичливою людиною.
«Коли Сашкові виповнилось 11 років – померла мама. Вихованням дітей, Сашка та старшої сестри Тетяни, займався я. Син завжди допомагав мені у всьому, виконував як чоловічу, так і жіночу роботу. З дитинства Саша був старанним, відповідальним, доброзичливим. Із друзями щирим та щедрим. Коли в березні 2015 року на мою адресу прийшло повідомлення про необхідність з’явитись до військкомату, Олександр не роздумуючи в той же день відпросився з роботи та забрав повістку. Олександр служив у 54-й окремій механізованій бригаді кулеметником. 23 квітня 2016 року під час бою з противником на спостережному пункті поблизу села Луганське Бахмутського району Донецької області Саша загинув внаслідок отриманих кульових поранень, захищаючи незалежність і територіальну цілісність України. Сім’я Залізко та рідня вдячні всім, хто спричинився до увіковічення пам’яті Олександра», - сказав батько загиблого Броніслав Залізко.
Рідна тітка загиблого українського воїна Валентина пишається племінником.
«Тільки завдяки таким дітям, і завдяки тим дітям, які стоять по коліна в воді у тих окопах, ми маємо мирне небо над головою. Я кожен вечір лягаючи в теплу постіль думаю: а як же вони там бідні, а як же вони там голодні, холодні і часто забуті нами і нашою владою», - каже Валентина.
Олександр Залізко прослужив у 54-й бригаді 14 місяців і невдовзі мав демобілізуватися. 28 квітня 2016 року він мав повернутись додому, але 23 квітня під час зіткнення з диверсійно-розвідувальною групою Олександр отримав смертельні поранення.
