Володимир Федоренко в листопаді 2019 року був призначений на посаду першого заступника голови Житомирської облдержадміністрації Віталія Бунечка. На місцевих виборах 2020 року Федоренко очолював список кандидатів від партії «Слуга народу» в депутати Житомирської обласної ради. Партія провела до облради найбільшу кількість депутатів (11 з 64) і 27 листопада 2020 року на першій сесії Житомирської облради 8-го скликання Володимира Федоренка обрали головою облради. Як бізнесмен потрапив на роботу в ОДА, що була найскладніше за рік роботи на цій посаді, чому він був безальтернативним кандидатом на голову обласної ради, які пріоритети роботи обласної ради і чи переїхав голова до Житомира – відповіді на ці питання читайте в інтерв’ю Житомир.info з Володимиром Федоренком.
- Почнемо спочатку – як київський бізнесмен потрапив на роботу в Житомирську ОДА?
- Коли кажуть «київський бізнесмен» - це трохи не правильно. Я ж не «космонавт», народився на Житомирщині, в Олевському районі, в селі Рудня-Радовельська, закінчив там школу. Моя життєва історія цікава і водночас дуже проста. Мене спочатку запросили в Аграрну партію: в 2018 році голова партії мені запропонував очолити регіональний осередок в рідній Житомирщині, а згодом я став заступником голови Аграрної партії України. Моя життєва історія цікава і водночас дуже проста.
- Аграрна партія – це була ваша перше партія?
- Так, до цього я в жодній партії не був, це була моя перша політична сила, куди мене запросили мої друзі, аграрії.
- Коли ви попрощалися з Аграрною партією?
- Відразу після президентської кампанії, коли Володимир Олександрович Зеленський став президентом. Через деякий час мої друзі запропонували подати документи на посаду, тоді на голову Житомирської обласної державної адміністрації була інша кандидатура, не хотів би називати прізвище з політичних міркувань і коректності до цієї людини. Цю людину запросили на посаду голови Житомирської облдержадміністрації, а вона запросила мене на першого заступника голови ОДА. Але людина зайняла посаду в іншому органі державної влади, в Уряді, мене туди теж запросили, але це мені було не цікаво.
- Тобто можна сказати, що ви отримали посаду першого заступника голови ще до того, як Віталія Бунечка призначили головою ОДА?
- Не зовсім так. Ви розумієте, коли людині пропонують посаду, то вона має представити свою команду, з якою разом буде працювати. Людина коли йшла на співбесіду в Офіс президента запитала, чи я не проти, щоб він назвав моє прізвище, і якщо його затвердять, то я тоді вже мав теж проходити співбесіду. Не можу сказати, що я довго вагався, бо область вже знав і було велике бажання показати, що можна зробити в регіоні, розрубати цей «гордіїв вузол». Але людина пішла на іншу посаду і тоді мені повідомили, що головою ОДА буде Бунечко Віталій Іванович. Ми з ним зустрілися, попили кави, поговорили і він мене запросив у свою команду, сказав, що будуть й інші кандидати, але Офіс президента буде визначатися на співбесіді.
- Бунечко вам відразу пропонував посаду першого заступника?
- Так, і коли мене запросили в Офіс президента, то співбесіда зі мною тривала понад годину. Сказали, що я єдина людина, з якою так довго тоді спілкувалися. Мені ставили різні питання: екологічні; по картографії; по ситуації; по розвитку – чому вдалося, чому не вдалося; питання по економіці та фінансам; по підприємствах області; по моїй мотивації.
- Та вас прямо «валили» як на іспиті…
- Та не те що валили, а це був такий своєрідний «допит», друзі потім жартували, що після цього мені можна було пропонувати посаду в міністерствах по тим напрямкам, про які питали. Я пройшов співбесіди, спецперевірки, приїхав сюди і приступив до своїх повноважень.
Віталій Бунечко представив свого першого заступника Володимира Федоренка (фото з сайту ОДА)
- Що було найскладніше за рік роботи на посаді першого заступника голови ОДА?
- Найскладніше – відсутність у людей бажання виходити за звичні рамки. Апарат адміністрації – це така велика машина, де люди – як статисти, вони не генерують ідеї. Їм «спустили» програму, вони її отримали і йдуть виключно по цій програмі, ні ліворуч, ні праворуч не звертають, бо це ж карається.
- Так це ж ще з радянських часів – не висовуйся і не будеш бити.
- Абсолютно так, але це точно не про мене, я «висовують», веду це військо і беру відповідальність на себе. Коли я почав тут працювати, то на будь-яку пропозицію було п’ять варіантів, чому ні. І тобі так розкажуть, що ти маєш заплакати разом з людиною, обняти її і подякувати за економію ресурсів, рятівник держави і області. Слово «ні» так чітко, каліграфічно прописане, що читаєш і плачеш. Скажу відверто – мені знадобилося три місяці, щоб до мене люди приходили з трьома варіантами: два – «так» і один чому «ні». В департаментах є фахівці, вони чекають генерації. Наприклад в департаменті економіки люди, з якими я мав за честь працювати, вони дуже досвідчені, особливо щодо аграрного сектору. Деякі з них користуються великою повагою саме у представників аграрного сектору, люди їх знають і поважають. Я був лише менеджер, який об’єднував свою і їхню енергію. Я вважаю, що після себе залишив дуже гарний колектив із зовсім іншим мисленням, вони при мені ожили, це вже зовсім інші очі людей і інше бажання працювати. Я пишаюся, що був частиною їхнього колективу, і тепер це дійсно дієвий, аналітичний орган, ми провели з ними велику роботу.
А найскладніше, що було за час моєї роботи першим заступником – це об’єктивно був COVID-19. Я був керівником робіт по ліквідації надзвичайних наслідків, це дуже відповідальна робота. Я тушив пожежі, виїжджав в ці райони. Викликів було багато і вони трапилися якраз на мою каденцію. Не думаю, що на чиюсь каденцію ще випаде ситуація, коли згоріло майже 50 тис. гектарів лісу. Слава Богу, люди залишилися живі. Щодо коронавірусу, то я мав дуже значні важелі, від підпису багато чого залежало. І я об’їхав всі лікарні, які приймали пацієнтів на COVID. Не всі розуміють цю відповідальність і що керівник робіт відповідає за те, як у разі «закриття» області забезпечити життєдіяльність людини і всю роботу інфраструктури.
- Коли партія «Слуга народу» отримала найбільше мандатів в обласну раду, то було зрозуміло, що висуватимуть свого кандидата на голову ради, але дивно, що ви були єдиним кандидатом. Відсутність конкурентів – це результат певних домовленостей?
- Я вас можу запевнити, що ніякої колегіальної домовленості з іншими політичними силами не було. Ще коли я працював на посаді першого заступника, то казали: у вас є бажання бути головою ОДА. В мене такого бажання не було, а ось бути головою обласної ради бажання було, бо це орган колегіальний, велика командна робота, яка може поміняти регіон. І перед першою сесію новообраної ради я зустрічався з кожною політичною силою, розповідав, що я хочу зробити в регіоні.
- Особисто переконували кожну фракцію підтримати вашу кандидатуру?
- Так, але я не казав, що моя кандидатура буде єдина. Приходив на фракцію, спілкувався з депутатами як і інші кандидати, які були. Я приходив і питав: чи може хтось з них сказати, що я за рік роботи зробив якусь нечемна річ, що наслідком мого слова чи мого підпису стали якісь негаразди області чи конкретної людини. За рік своєї роботи першим заступником я багато чого зробив, багато чого не зробив, але мене точно не можна звинуватити в тому, що я чи моя родина щось привласнили, що я пролобіював чиїсь інтереси, чи ходив когось за щось просити. Якщо й просив, то за хлопців з АТО чи про те, що треба зробити в лікарнях. Під час спілкування з новообраними депутатами були дуже палкі дискусії, мені задавали приємні і дуже неприємні запитання, хтось взагалі був здивований, що я родом з Житомирської області. Я розповідав про стратегічні цілі, які ставлю на рік, на два роки, як я це бачу, як буду робити, відверто спілкувався.
- Виходить, що за рік роботи ви не нажили собі ворогів і тому вашу кандидатуру підтримали?
- Я над цим не замислювався, можливо й так. Але можу точно сказати, що я придбав друзів, спільників. Я не зробив нічого поганого, а корисного зробив багато для тієї зони відповідальності, яка в мене була. І думаю, що люди дали оцінку моїм діям.
Виступ на сесії перед призначенням головою обласної ради
- Децентралізація зменшила повноваження обласної ради?
- Навпаки, в обласної ради стало більше повноважень.Коли я займався бізнесом, то бізнес мій був виключно з європейцями, я багато подорожував по світу, жив у Європі з дружиною. І завжди думав: чому, наприклад, Італії вдалося, Німеччині вдалося, Польщі вдалося, чому після війни нацистської Германії Німеччина сьогодні стали локомотивом Європи. Я багато їздив, був на різних курсах, спілкувався з моїми друзями – віце-прем’єрами різних країн, мені було цікаво, як вони пройшли певні етапи, що робили, як консолідувалися тощо. І я розумів, що міг би зробити на посаді голови обласної ради, в мене в голові була ця модель – мікс польський, італійський, що треба робити, які першочергові завдання.
- Децентралізація дала громадам автономію, яка тут роль обласної ради?
- По децентралізації з часом обласної державної адміністрації не буде, всі повноваження перейдуть обласним радам, буде окремий виконком, який буде займатися операційною діяльністю, розвитком регіону. І обласна рада буде визначатися з напрямками економіки, соціально-економічного розвитку та фінансів, вирішувати, які дороги і до якого напрямку робити, ми також за згодою ради можемо брати участь в тій чи іншій комерційній діяльності. Це шалений потенціал, який можна реалізовувати колегіально, разом з депутатами приймати ті чи інші стратегічні рішення щодо майбутнього розвитку Житомирщини.
- Люди, які казали, що ви хочете очолити ОДА були не так вже й не праві: після ліквідації облдержадміністрацій ви фактично станете керівником області.
- Люди говорили про те, що я конкретно хочу зайняти місце Бунечка. А щодо ліквідації ОДА, то закону ще немає, ми чекаємо. І депутати Верховної ради мають за нього проголосувати, може пройде рік чи два, чи навіть більше.
- Не факт, що за вашу каденцію на посаді голови обласної ради це станеться?
- Абсолютно. Ми зараз маємо 66 ОТГ, це наші стратегічні партнери. Я після призначення сказав журналістам, що об’їду всі громади, вже об’їхав близько десяти, бо тут на місці є багато операційної діяльності, фінансові питання, готуємо новий штатний розпис – будемо збільшувати штат виконавчого апарату обласної ради. З ОТГ ми повинні працювати як один механізм, успішна громада – це частина успішної Житомирщини, а успішні 66 ОТГ – це успішний регіон загалом. Ми ставимо завдання, що б за каденцію нашої ради восьмого скликання будь-яка людина в Житомирській області відчула, що жити стало краще.
- А можна конкретніше про «жити стало краще»?
- Коли ми побудуємо дороги стратегічного значення по всій Житомирській області жити стане краще? Краще.
- Тим, у кого є автомобілі?
- Дорога – це життя, комунікації. В Житомирській області всі дороги погані, крім Київ-Чоп і «варшавки» і то вона гарна лише в нашій області, бо далі біда, хто їздить на Варшаву, той знає, про що я говорю. У будівництві доріг має бути три аспекти: по-перше – будувати дороги, які мають соціальне значення, допомагати громадам, які не мають власних надходжень, не зовсім економічно спроможні, це наша місія, соціальний пакет. По-друге – ми повинні будувати дороги виключно стратегічного значення для нашої Житомирщини і приймати рішення разом в Укравтодором. Наприклад – дорога Овруч-Коростень, яка з’єднує нас з Білоруссю, Коростень-Новоград-Волинський, яка з’єднує цю дорогу з «варшавкою». І таким чином ми потрапляємо в міжнародний хаб між Польщею, Білоруссю і Україною, і ця дорога стає привабливою для логістики. Тоді на цій дорозі будуть з’являтися логістичні склади, допоміжні компанії, це дасть робочі місця і надходження до бюджету. Також в цьому плані ми говоримо про дорогу Житомир-Коростень, дорогу до Любара, яка веде нас на Хмельниччину.І по-третє – ми повинні будувати дороги до культурної спадщини. Якщо ми зробимо гарну дорогу до Верхівні, до Бальзака, бо її там зараз просто немає, туди приїдуть туристи. Зробимо дорогу з Бердичева до Верхівні – туди будуть їздити туристи.
- Крім дороги туристам ще потрібна відповідна інфраструктура – поїсти, відпочити.
- Дорога – це один з інструментів. І коли турист буде їхати до культурної спадщини, він буде бачити що навколо, його щось зацікавить і в нього буде інтерес на теренах Житомирщини щось зробити. Я вас запевняю, що 40% мого бізнесу з’явилося від того, що я подорожував по світу: я привіз ідеї, які реалізував в Україні.
- Ви привезли ідеї з-за кордону, а які ідеї привезе турист з Верхівні?
- По дорозі до Верхівні людина побачить нашу чарівну територію: обабіч дороги – величезні чорноземи. І по дорозі людина не побачить жодного підприємства, яке б виробляло товари з доданою вартістю: ні заводу по виробництву олії, ні жодного іншого заводу по переробці. І в іноземця з’явиться думка «чому так?», бо в жодному куточку Європи ви не проїдете десятки кілометрів, щоб не побачити десятки підприємств, такого немає. Коли іноземець на сотні кілометрів побачить два підприємства, то він замислиться про це. Потім він побачить, що немає готелів, немає закладів харчування.
- Якщо там немає готелів і закладів харчування, то скоріш за все, турист туди просто не поїде, яка б чудова дорога там не була.
- Отак, як ви сказали, мислить вся Житомирська область, ви всі думаєте саме так. Я повернувся туди, де я народився, але пішов далеко вперед, повернувся з багатьма ідеями, багатьма можливостями, контактами, «жирком» в хорошому сенсі цього слова. Світ не закінчується на Житомирській області. І наступний крок, який нам треба робити і я вже це роблю – це наша інфраструктура. Тому ми об’єдналися з Сергієм Івановичем Сухомлином і нам треба запустити аеропорт у Житомирі. І я безпосередньо багато вже для цього зробив.
Виїзна нарада в аеропорту «Житомир» (серпень 2020 року, фото з Facebook)
- Голова ОДА Віталій Бунечко казав, що він багато зробив.
- Це велика командна робота. По-перше – там треба зробити аеропорт, друге питання – зробити біля нього індустріальні парки на території близько 100 га, це дасть десятки тисяч робочих місць. Я спілкуюся з мерами Бердичева, Новограда-Волинського, Житомира і раджу їм знайти земельні ділянки і за 1 долар віддати їх під будівництво готелів, в оренду на 20-30-40 років. І щоб ми терміново завели європейські мережі готелів: HolidayInn, HolidaySas, ByHilton та інші. І це треба робити терміново: кинути клич, що ми в Житомирі даємо майданчик за 1 євро і хочемо за 1,5-2 роки отримати готель з європейською мережею, на 70-80 номерів. Якщо ми хочемо, щоб в нас була «Реберня», інші цікаві заклади, то нам треба звернутися з такою ж пропозицією, бо, на превеликий жаль, заклади харчування у нас в Житомирі теж не дуже…
- Який порядок дій – спочатку аеропорт зробити, а потім роздавати землю під готелі?
- Це не важливо. І слова «роздавати землю» тут не підходять, нам треба робити нестандартні рішення. Якщо ми будемо чекати, що ринок готелів сам сюди зайде, то не дочекаємося, тут працюють виключно нестандартні рішення. Як зробити готель в Бердичеві? Дати землю за 1 долар чи 1 євро і буде гарний готель. Як зробити, щоб в Бердичеві були грані заклади? Так само. Мережі, які вже працюють в Україні, треба затягнути в Житомирську область і тоді для туристів будуть дороги, інфраструктура – готелі, заклади харчування. І питання культури теж тут грає роль, нам є що показати. А аеропорт відразу дасть капіталізацію регіону, це дасть можливість людині, яка хоче щось змінити чи побачити, приїхати сюди. А біля аеропорту ми хочемо побудувати індустріальні парки, для яких зараз Уряд розглядає ще більші преференції, і тоді наш аеропорт буде конкурентоздатним.
- Скільки зараз радників у голови обласної ради?
- Троє, які працюють в патронатній службі, і ще четверо – на громадських засадах.
- Крім ректора Віктора Євдокимова і мами загиблого бійця Олени Максименко хто ще на громадських засадах?
- Ще Олександр Ніколайчук з Олевська (депутат обласної ради минулого скликання від ВО «Батьківщина» - авт.). Він журналіст, я його знав ще з того часу, коли він займався розслідуваннями по бурштину. Він до мене звернувся свого часу і я через своїх друзів-європарламентарів, через народного депутата Володимира Ар’єва донесли світу і до президента Порошенка матеріали про те, що відбувається на моїй малій батьківщині. Ніхто не хотів в це вірити. Я брав участь в цьому проєкті, профінансував фільм з журналістами «під прикриттям», передав цей фільм народному депутату Володимиру Ар’єву, він передав його президенту Порошенку, ми передали депутатам в Європарламент і всі зрозуміли, що кримінальна олевська «Бурштинова республіка» існує. Після цього фільму Сашу дуже побили, ледь не вбили, саме за ті матеріали, які я передав. І ще одним радником буде справжній генерал, відома особистість, скоро дізнаєтесь хто. Ще планую залучити в якості радників відомих в нашій області бізнесменів і відомих в країні меценатів, якщо дозволить законодавство – іноземців. Я хочу створити раду, де будуть профільні люди. Щодо Віктора Євдокимова, то він мені допомагає порадами з кадрових і наукових питань. Щодо пані Олени, то я хочу чути програми підтримки родин загиблих, це вкрай важливо. Першу програму, яку ми з нею започаткували – «Спаси маму Героя»: ми безкоштовно довеземо маму з самого віддаленого села в зручний для неї час в лікарню, допоможемо пройти обстеження, зробити аналізи і відвеземо додому.
Володимир Федоренко і його радник Віктор Євдокимов (фото з Facebook)
- На якому автомобілі їздите?
- У нас тут дві службові машини – Suzuki і Mercedes, одній 18 років, іншій – 17, антикваріат. У мого заступника Володимира Ширми поламалась машина – 70 тисяч заплатили за ремонт. Ми зараз прораховуємо, скільки витрачаємо на рік і, я думаю, будемо розглядати питання про придбання автомобілів в лізинг, щоб не купувати. Виберемо якісь Toyota, Hyundai чи Skoda, але ні в якому разі не Mercedes, який дорогий і швидко ламається на наших дорогах.
- Ви переїхали в Житомир, живете тут?
- Так, знімаємо квартиру недалеко від обласної ради. Дружина живе зі мною, їздить в Київ на роботу. Деякий час я їздив з Києва сюди на роботу. Але зараз ми приїхали сюди на ці п’ять років каденції ради, бо це велика відповідальність. І людина, яка тут живе і працює, знає більше, завжди в курсі проблем. На роботу я із задоволенням ходжу пішки, спілкуюся з людьми.
- Дружині наше місто подобається?
- Моя дружина – донька військових, поїздила свого часу. І вона закохана не в Житомир, який є зараз, а в можливості, в те, як він може змінитися, в його перспективи. І люди подобаються. Родина моя тут, я знаходжуся тут і маю надію, що ми багато гарних речей зробимо для нашої рідної Житомирщини.
Тамара Коваль, редактор Житомир.info
