У січні 2026 року начальником управління патрульної поліції в Житомирській області став Артур Шкроб. Про роботу на посаді, статистику ДТП та порушників комендантської години в регіоні – говоримо в нашому інтерв’ю.
– Ви вже більше ніж пів року очолюєте патрульну поліцію Житомирської області. Розкажіть, які проблемні питання за цей час ви побачили та які задачі для себе окреслили?
– Основна проблема – це наявність кваліфікованих кадрів, які працюватимуть у поліції, молодих чи старших людей, які прагнуть будувати тут кар'єру. Від запланованої чисельності особового складу управління ми маємо певний некомплект.
– Якщо говорити у відсотковому співвідношенні, скільки у вас наразі вакантних посад?
– Близько 1/4 не вистачає. Це пов'язано з різними факторами. Насамперед – це складна робота, яка підходить не всім. Якщо охоронець у якомусь торговельному залі отримує більше грошового забезпечення, ніж офіцер, який щодня з табельною вогнепальною зброєю ризикує життям, приїжджає одним із перших на «прильоти» та пожежі, затримує озброєних злочинців – це проблема. Проблема на рівні держави. Але ми розуміємо, що йде війна. Другий момент пов'язаний із тим, що значна частина поліцейських із кожного підрозділу по країні була переведена й продовжує службу на постійній або ротаційній основі у зведеній бригаді патрульної поліції «Хижак». У нас є низка підрозділів, які працюють досить успішно пліч-о-пліч із іншими Силами оборони – це з Збройними силами, бригадами ДШВ та іншими формуваннями. Ми ними пишаємося.
– Це в зоні бойових дій, правильно?
– Безпосередньо на лінії бойового зіткнення. Вони працюють із дронами різного типу та призначення: бомберами, «крилами», FPV. Також наші медики допомагають не лише поліцейським, які служать у «Хижаку», а й здійснюють евакуацію та допомагають військовим. Проводять і розвідку, і дорозвідку. Працюємо зокрема й з артилерією. Тобто спектр функціоналу розширився настільки, що це повноцінний бойовий військовий організм. Це одна з тих бригад у системі МВС та Національної поліції, зокрема, які нарівні з іншими роблять усе можливе й неможливе, щоб наблизити перемогу і щоб наші історичні землі поверталися до складу України.
– Що вдалося змінити в управлінні за понад пів року?
– Ми в процесі, цей процес невпинний і триватиме далі. Коли приходить новий керівник, перше, що потрібно зробити – це проаналізувати стан справ. Працювати і з колективом, і назовні. Для мене, як для командира, надзвичайно важливе питання внутрішньої злагодженості. Попри рівень грошового забезпечення, критичне значення мають клімат у підрозділі, корпоративна культура та те, як члени організації її дотримуються. Другий, не менш важливий крок – це робота із суспільством, ЗМІ та органами місцевого самоврядування. Надзвичайно важливим аспектом нашої діяльності є community policing – взаємодія поліції та громади.
Зокрема, є проблема з двоколісними транспортними засобами. Ми вже працюємо над цим, а для покращення ситуації зараз перебуваємо на етапі перемовин з органами місцевого самоврядування щодо придбання службових мотоциклів у межах субвенції. Ми підготуємо офіцерів для мотопатруля. Наявність мотопатруля на вулицях Житомира стимулюватиме водіїв двоколісних і додасть нам маневреності. Ми зможемо заїхати туди, куди автомобіль фізично не потрапить через клумби, вази чи інші перекриття, наприклад, у звичайне подвір'я за юнаком на гучному моторолері.
– А що ви можете зробити згідно із законом, якщо він нічого не порушує?
– Ми знаємо, що турбує людей, наприклад, на Польовій чи Чуднівській. Соціальні мережі – це чудовий майданчик для комунікації, але маю прохання: якщо ви публікуєте допис про проблему, відмічайте патрульну поліцію Житомирської області та мене особисто. Це пришвидшить реакцію. Притягнути до відповідальності, якщо немає факту порушення, ми не можемо – це більш питання моральних якостей, виховання й оточення.
Сам факт зупинки та наявність мотопатруля – це превентивні заходи, які підвищать коефіцієнт корисної дії та дозволять якісніше реагувати на виклики.
– Яка ситуація в Житомирській області з дорожньо-транспортними пригодами з початку 2026 року? Яка тенденція?
– Враховуючи, що я був призначений на цю посаду за рішенням керівництва Департаменту патрульної поліції взимку – це був перший виклик, з яким я зіткнувся. У нас в обслуговуванні багато трас, де ми надаємо поліцейську допомогу. І плюс зима така, яка буває раз на 10 років, насправді люта. Якщо говорити, наприклад, про перші 40 днів минулого року, я запам'ятав ці цифри, то ми мали умовно понад 360 ДТП на території обслуговування, а цього ж року за той самий період мали понад 600. Це пов'язано з неякісною роботою підрядників, які обслуговують дороги. Ми одразу включилися в процес, притягали до відповідальності й власників великих бізнесів.
Якщо говорити про загальні цифри, то від початку цього року ми маємо близько 3 000 ДТП на території обслуговування нашого підрозділу. Минулого року за аналогічний період було 2 700. Тобто відбулося зростання загальної кількості ДТП на 10%. Якщо брати загальне число автопригод, левова частка припадає якраз на зиму – через некоректну роботу тих, хто мав би обслуговувати шляхи: і траси, і місто зокрема. Проте ми маємо досить помітне зниження за кількістю травмованих і загиблих. Статистично кількість травмованих зменшилась на 15% порівняно з аналогічним періодом минулого року. А загинуло на дорогах на 23% менше людей, ніж торік. Тому, власне кажучи, загальна кількість ДТП «по залізу», як це кажуть у нас, зросла.
– Під час повномасштабного вторгнення додався ще один напрямок роботи – комендантська година. Розкажіть про цю роботу: як люди пояснюють, чому вони перебувають на вулиці в цей час?
– По-різному, насправді. Є категорія свідомих, адекватних людей, які, наприклад, просто добираються додому через поломку авто, затримку рейсу, маючи квитки, тощо. Є категорія осіб, яким дозволено перебувати на вулиці в цей час, – про них ми зараз не говоримо, це окрема історія. А є інші, ті, які просто відпочивають: вживали алкоголь, святкували день народження й вирішили послухати, сподіваюся, що не російську, а гарну українську чи іноземну музику. Але історій безліч. Коли ми з цим працюємо, стикаємося з тим, що прямої відповідальності конкретно за порушення комендантської години в законодавстві досі немає. Тобто немає чіткого штрафу, умовно тисячі гривень за сам факт перебування на вулиці. І це вже питання до народних депутатів та змін до законів. Проте коли ми виявляємо таких людей, ми ретельніше перевіряємо їх за всіма нашими базами. Якщо вони не надають документів, тоді можемо доставити до районного управління поліції. Обов'язково перевіряємо військово-облікові документи. Іноді доправляємо осіб до ТЦК та СП для перевірки даних за відповідними реєстрами. Тому перебувати на вулиці в комендантську годину не дуже вигідно: хотів зекономити час чи заїхати до кума або сусіда, а натомість потрапляєш у перевірки на кілька годин і повертаєшся додому вже під ранок.
– Не секрет, що в Житомирі є заклад на Михайлівській, біля якого такі історії відбуваються постійно.
– Скажу так: я народився й виріс у Житомирській області, прожив тут перші 17 років свого життя. І Михайлівська завжди була таким «каменем спотикання», адже це центральна вулиця, пішохідна «стометрівка», де постійно збиралася молодь. Є й інші подібні локації. Ми знаємо, за якими будівлями молодь збиралася раніше, де перестала, а де починає гуртуватися зараз. Ми над цим працюємо. Але все впирається в наявні сили та засоби. Коли екіпаж отримує виклик про загрозу чиємусь життю чи здоров'ю, він першочергово їде туди. А після цього повертається до превентивної роботи.
Це комплексна проблема, і вирішувати її потрібно так само комплексно: коригувати графіки роботи закладів, ставити огорожі біля шкіл, прибирати лавочки, встановлювати додаткове освітлення та камери відеонагляду. Силами лише кількох екіпажів поліції це питання не вирішити. Ми можемо всіх перевірити, притягнути до відповідальності за супутні правопорушення, відправити додому, але суть полягає у свідомості та розумінні самих громадян.
– Завдання, які раніше поліція не виконувала, зараз доводиться реалізовувати. Ідеться про співпрацю з ТЦК та СП. У чому саме вона полягає та як ви організовуєте цю взаємодію?
– Повірте, я не дуже хотів би про це говорити і ще менше хотів би, щоб ми цим займалися. Це не зовсім притаманні поліції функції. Але які завдання покладено на нас у цьому напрямку? Перше – це виявлення осіб, які вчинили кримінальні правопорушення, зокрема СЗЧ чи дезертирство, і перебувають у розшуку. Під час виконання своїх безпосередніх обов'язків та у взаємодії з ВСП Збройних Сил України ми виявляємо таких людей і передаємо їх для прийняття процесуальних рішень. Друге – це цивільні громадяни, які порушують законодавство у сфері мобілізаційної підготовки. Коли людина є ймовірним правопорушником відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення – не оновлює дані або не з'являється за повістками, то ми, на жаль, змушені працювати з цією категорією. І ми працюємо.
Але є важливий аспект, про який багато хто віддає перевагу мовчати. Це непопулярна думка, але якщо військо щоденно й щомісячно не поповнювати, то фронт просто провалиться. Усе банально просто.
– Чи були випадки нападу на поліцейських?
– Ми маємо один факт опору та шість фактів нападу на працівників поліції. У більшості випадків усе починалося саме з опору, і практично в усіх епізодах порушники перебували в стані алкогольного сп'яніння. Зазвичай ситуація розгорталася під час зупинки транспортних засобів: виникав конфлікт, відмова виконувати законні вимоги. Хоча в законодавстві чітко прописано: коли поліцейський на місці події подає вимогу вийти з авто або залишитися всередині, її зобов'язані виконувати. В одному з випадків фігуранти мали при собі зброю, в іншому у салоні автомобіля виявили 11 гранат. Третя історія – це взагалі нетверезий молодик на електросамокаті. Він просто їхав повз, підійшов і спровокував конфлікт, коли патрульний вже відпрацьовував інше правопорушення. Його попросили не заважати й попереджали про відповідальність за порушення громадського порядку. Але зрештою це переростало в сутичку, затримання й доправлення громадянина до районного управління поліції. Тобто такі факти є, але левова частка з них – це історії за участю нетверезості.
Повне інтерв’ю дивіться у відеоформаті.
