Житомирський водоканал – це критично важлива інфраструктура, сотні кілометрів труб під землею, складний механізм, який має працювати двадцять чотири години на добу. Наразі, мабуть, не варто порівнювати тарифи та якість водопровідної води з європейськими країнами - більшість з нас і так знає, що вода там краща, а тарифи значно вищі, як і європейські зарплати та податки. Я читала, що в Німеччині є податок на дощову воду: власники приватних будинків платять за квадратні метри даху чи бруківки, з якої дощова вода стікає у загальну міську каналізацію.
В Україні немає жодного великого міста, де мешканці б взагалі не скаржилися на якість водопровідної води. Можливо, Полтава, яка на 100% забезпечується водою з підземних артезіанських свердловин, а не з відкритих річок. Але й там у воді є підвищений природний вміст заліза та фтору…
В Європі споживач повністю оплачує не лише видобуток води, а й амортизацію підземних мереж, ремонти та модернізацію очисних споруд. У кожній країні своя система оплати, але висока ціна змушує економити. І це радше раціональність, яку розглядають як рису характеру чи менталітет. Наприклад, не мити посуд під проточною водою, швидко приймати душ, а під час чищення зубів вмикати воду лише двічі: намочити щітку та сполоснути рот. Я чомусь думаю, що й ми скоро теж прийдемо до такого споживання, але не через сумління. Якщо щоліта буде така посуха, то дуже скоро вода станє дефіцитним товаром.
Директору Житомирського водоканалу Роману Ілику під час інтерв’ю поставила багато питань.
- Пане Романе, вперше за час повномасштабної агресії водоканалам по всій країні дозволили значно підняти вартість послуг…
- Нацкомісія для населення залишала тариф на рівні 2022 року тривалий час, але ані Нацкомісія, ані держава не вжили ніяких заходів, щоб компенсувати збитки і витрати водоканалам всієї України. Ми отримали часткові відшкодування від міської ради, але потрібно розуміти, що відшкодування з бюджету - це означає, що щось не зроблено в місті Житомирі. Влада не може всі доходи міста направляти на теплокомуненерго та на водоканал, з податків мають фінансуватися дороги, сфера освіти та інше. А в нас виходить, що більшість коштів фонду розвитку міської ради йшли просто на компенсацію збитковості комунальних підприємств. Це неправильно, проте вся країна так жила.
- Чи означає це, що тарифи вже можна буде коригувати, а насправді підвищувати щорічно? Чи є у вас такі плани?
- Ми, можливо, будемо їх коригувати в майбутньому, якщо буде різке підвищення вартості електроенергії, або інших складових тарифу. В цьому році з врахуванням дотації міської ради (нам передбачено 150 мільйонів грн) ми вийшли на економічно обґрунтований тариф: це 103 гривні для промисловості і 82 гривні для населення. Оця різниця між тарифом промисловості і тарифом населення – це та частка, яку міська рада нам дотує, компенсує витрати, щоб тариф населення був нижчим. Плануємо, що в наступному році ми будемо самостійно з незначною допомогою міської ради вести і операційну, і господарську діяльність, погашати кредити, які у нас є, та відсотки. І не треба забувати, що ми за кредитом Світового банку провели реконструкції об'єктів, і зараз вони відновлені, а ми протягом 10 років віддаємо тіло кредиту.
- Ви вважаєте, що тариф на воду має бути однаковий для бізнесу, для населення, для комунальних підприємств?
- В законодавстві немає такого поняття«різні тарифи». Є тариф на водопостачання і тариф на водовідведення. Населення має тариф менший, ніж мають промисловість та бізнес за рахунок дотації і компенсації Житомирському водоканалу з боку органів міського самоврядування.
- Чи велика заборгованість населення, бюджетних підприємств і бізнесу?
- В цілому критичної заборгованість практично немає, вона коливається у межах місяця-двох. Це стосується і населення. У бізнесу як такої заборгованості немає. Є наше «болюче» місце - Новогуйвинське ВЖРКП, який винен нам близько 10 млн грн, ми з ним судимося вже багато років. Місцева влада Новогуйвинського час від часу гасить заборгованість, але швидко з’являється нова. А 10 мільйонів боргу, який має Новогуйвинське, – це приблизно піврічні нарахування за послуги, які ми надаємо мешканцям селища.
- Коли запрацюють нові каналізаційні очисні споруди?
- Кредитна лінія Світового банку закінчилась в червні 2025: за їхніми нормами і правилами завершився проект з нами. Каналізаційні очисні споруди фактично на 95 відсотків побудовано, залишилося небагато. На завершення об’єкту в 2026 році Міська рада виділила кошти, у наступному році плануємо ввести в експлуатацію: це покращить якість очистки стоків, також прогнозуємо економію і на трудозатратах, і на електроенергії завдяки сучасному обладнанню таавтоматизації.
- Щоб зрозуміти витрати підприємства та обсяг робіт, можете назвати протяжність комунікацій і скільки коштує один кілометр ремонту?
- Житомир має 529 км - водопровідних мереж і 264 км – каналізаційних. Наші мережі дуже старі: більша частина із них прокладена у 60-80-х рр. До речі, при проведенні земляних робіт наші працівники час від часу натрапляють на цікаві знахідки. У січні 2022 року в провулку Пивоварному розкопали близько 300 м дерев’яного трубопроводу. Фахівці казали, що це труба початку ХХ століття, і вона була в доброму стані. Це, ймовірно, частина мережі, яка належала до інфраструктури колишнього пивзаводу. Такі труби робили з твердих порід дерева. Для побутових потреб власників приватних будинків їх робили меншого діаметру, але теж із дерева. Це було на межі 19 - 20 століття. До слова, подібну дерев’яну трубу ще раніше знайшли при ремонті каналізації на вул. Фещенка-Чопівського.
Близько 15 мільйонів гривень за рік водоканал витрачає на капітальні ремонти, наприклад, один кілометр ремонту коштує від 100 тисяч гривень, якщо маленький діаметр труби, а будівництво нового напірного колектору діаметром 1000 мм - 1,3 млн євро за 1 км.
Наведу ще такі цифри: у 2021 році водоканалом замінено 4,1 км водопровідних мереж, в 2025 – 1,6 км, у 2021 році ми не будували нові водогони, а 2025 році було збудовано 4,34 км нових водопровідних мереж.
- Якщо людина виїжджає, чи може вона вам написати заяву, що не буде користуватися водою? Як бути, якщо прийшов рахунок за зайві кубометри води?
- Дивіться, там є декілька варіантів: можна написати заяву, що людина виїжджає, проживати не буде, можна опломбувати вентиль, тоді нарахування взагалі не буде. А можна, коли повернеться, передати фактичні показники. Тоді можна зробити перерахунок.
- Тобто завжди вихід є?
- Так, вихід є. Можна навіть принести довідку з місця іншого проживання, якщо немає лічильника, тоді теж зроблять перерахунок. Ці всі моменти законодавчо врегульовані.
- Я перерахую відомі причини, через які у Житомирі виникають проблеми з якістю води, яка доходить до споживачів. Водоканал бере воду з водосховища Відсічного на річці Тетерів, де через спеку зростає вміст заліза та марганцю; до того ж, очищена вода тече багато кілометрів по старим ділянкам водогону - чи означає це, що проблеми з якістю води будуть у Житомирі завжди? Що ви робите?
- В літній період, коли дуже вода мутна в самому водосховищі, ми її очищаємо до нормативів. Але є ще таке поняття як вторинне забруднення, яке відбувається в самих мережах. За 40-50 років експлуатації є відкладення в трубопроводах, і коли ми робимо якісь зупинки насосів або ремонтні роботи, перекриваємо ділянки водогону, а потім відкриваємо, вода піднімає мул та бруд в трубопроводах і брудна вода потрапляє в крани мешканців. А взагалі, коли є скарги, ми виїжджаємо, промиваємо ті ділянки. Те, що вода має певний запах, присмак і забарвленість – це ми знаємо, бо самі користуємось. Ми будуємо нові водопровідні очисні споруди. І коли вони побудуються, а це ще близько два роки треба буде почекати, тоді буде краще.
- Куди можна поскаржиться на іржаву воду з крану?
- Можна зателефонувати до нашого кол-центру, на гарячу лінію, на телефон диспетчерської. Люди інколи жаліються - пишуть у соцмережах, а як водоканал має відреагувати, якщо немає адреси? А коли є адреса, хоча б будинок, не обов’язково квартиру писати, хоча б будинок, тоді ми можемо виїхати, відреагувати, зробити промивання ділянки.
- Чи допоможе вирішенню проблеми поглиблення Відсічного, де водоканал бере воду?
- Теоретично так, але це мільярди гривень. Підкреслюю, це навіть не мільйони, це мільярди гривень, щоб очистити водосховище за всіма нормативами та правилами, щоб покращити якість води. Таких коштів нема ні у підприємства, ні в міста, ні в держави.
- Якими реагентами ви користуєтесь для очищення води?
- Класичними. Хлор - це класика, хлором користується і в США, і в Європі. Може не кругом, десь перейшли на гіпохлорит натрію. У нас схема така: на першій ступені очищення - хлор, потім коагулянт, потім освітлення, відстоювання, фільтрування. А потім вторинне хлорування, в нашому випадку гіпохлоритом натрію.
- Чи одразу Ви закопуєте ями після ремонту, чи є у вас змога одразу заасфальтувати?
- Ми стараємось все, що ми відремонтували, засипати в той же день, або на наступний. Але з асфальтуванням є певна проблема: цим займаються спеціалізовані організації. А для того, щоб вони це зробили, нам треба провести процедуру тендерних закупівель. Після того укласти договір, а вже після того вони будуть асфальтувати. І це розтягується приблизно на місяць. Хочу зазначити, що не всі розкопки в місті водоканалу. Якщо розкопки не засипають, тривалий час не проводиться благоустрій, то краще звернутися до муніципальної інспекції, або до КП «Міський інформаційний центр». Вони знають, хто проводив розкопки, слідкують за всім. Можу назвати телефон: 15-80. Це єдина аварійно-диспетчерська служба міста, яка фіксує всі комунальні проблеми та планові або аварійні роботи. Оператори одразу бачать у базі, яке підприємство мав дозвіл на розкопку за цією адресою.
Інтерв’ю взяла Лариса Бекета
Фото надані Житомирським водоканалом
