Внаслідок авіаудару росіян по школі у Комишувасі Запорізької області загинув медик 1-го батальйону 115-ї обр ТрО з Житомира Олександр Заліщук. Чоловіку було 53 роки.
Про це 6 листопада повідомила пресслужба 115 окремої бригади Сил територіальної оборони ЗСУ.
«Внаслідок жорстокого авіаудару РФ по підземній школі в Комишувасі на Запоріжжі обірвалося життя військового медика 1-го батальйону 115-ї обр ТрО Олександра Заліщука. Йому було 53 роки. Він опинився в тому пеклі випадково. Але серце Олександра не знало байдужості — він просто не міг стояти осторонь, коли навколо стікали кров'ю і благали про допомогу поранені цивільні люди. Він кинувся рятувати інших, забувши про власну безпеку, і віддав за них усе до останнього подиху. У мирному житті Олександр був світлою людиною — сіяв мудрість як учитель, рятував як фельдшер, мав тонку душу й писав вірші. У 2024 році він свідомо пішов на фронт за контрактом. Не заради війни, а заради порятунку людей. Він пішов у вічність, рятуючи незнайомих йому людей. Невимовний біль. Схиляємо голови у глибокій скорботі. Щирі співчуття родині. Вічна, світла пам'ять. Навіки в строю», - йдеться у повідомленні.
Фото 115 окремої бригади Сил ТРО ЗСУ
У коментарі журналістам «Суспільне Запоріжжя» донька Олександра Заліщука – Олександра Васьківська, – розповіла, що у день трагедії батько був у селищі Комишуваха і того дня після першого вибуху одразу кинувся на допомогу пораненим.
«Я спочатку побачила в новинах, що сталося. Почала писати татові, а він не відповідав.... А потім я додзвонилася до командира бригади. Він сказав, що нічого не може сказати, бо поки сам не знає, де він, що тата не знайшли. Тіло вдалося знайти лише вчора в морзі. А потім я побачила відео, де в останні хвилини перед другим ударом в укритті був мій батько. Було видно, як він спускається туди з іншими людьми», - розповіла Олександра Васьківська.
За її словами, вдома у Житомирі на чоловіка чекали дружина і донька з онуками. Дівчина описує батька як світлу, веселу людину з невичерпним почуттям гумору:
«Тато писав вірші і був дуже веселою людиною. Його всі знали тільки за позитив, бо він міг у будь-якій ситуації сказати щось, що людям підніме настрій. Навіть коли здавалося, що це неможливо. Усі найкращі спогади мого дитинства пов'язані з ним. Він був моїм найкращим другом, який підтримував мене у будь-чому».
Нині родина ще чекає на завершення всіх процедур і підготовку документів у морзі. Доправити тіло Олександра до Житомира допоможе пошукова місія «На щиті». Дата похорону поки невідома.
Нагадаємо, 2 листопада 2026 року росіяни прицільно вдарили трьохтонними КАБами по підземній школі у селищі Комишуваха Запорізької області.
«Сьогодні в Комишувасі Запорізької області від ранку намагаються врятувати людей після російських ударів авіабомбами. Увесь день повторні тривоги, загрози нових ударів. Люди знаходяться під завалами. Це був удар по будівлі школи. Занять, звісно, там вже не було: Комишуваха дуже близько до фронту. Будівлю та укриття у ній використовували для гуманітарної роботи – щопонеділка роздавали людям гуманітарну допомогу. Росіяни завдали першого удару, коли люди саме прийшли, – кілька авіабомб. Потім був повторний удар – ще авіабомби, і вже по укриттю. Підлий терористичний удар», - розповів президент України Володимир Зеленський.
Очільник Запорізької ОВА Михайло Семінікін інформував, що станом на вечір 2 листопада було відомо про 18 загиблих людей, п’ятьох поранених, а ще 27 людей вважались зниклими безвісти. Тривали пошуково-рятувальні роботи. 6 листопада під час міжвідомчої пресконференції речниця ГУ ДСНС України у Запорізькій області Юлія Баришева розповіла, що з-під завалів вдалося дістати на повехню тіла 53 людей. Ще близько пів сотні людей вважаються зниклими безвісти. Пошукові роботи не припиняються, передає Укрінформ.
Серед загиблих – двоє рятувальників Денис Коноваленко та Олексій Сущевський, обом було по 44 роки, та четверо запорізьких поліцейських – майор Михайло Буженко, майор Микола Баланда, капітан Михайло Романов та капітан Дмитро Бєсєдін. Під завалами загинули кілька десятків людей – працівники ЦНАПу і громади.
