Центр протидії корупції (ЦПК) презентував першу частину аналітичного матеріалу «Хто контролює стратегічні родовища в Україні».
Про це 19 вересня повідомляє пресслужба ЦПК.
«У цій частині описано, кому належать спецдозволи на користування титановмісними рудами України. Тобто, кому держава дає за гроші та на певний час у користування надра, які мають значення для обороноздатності країни», - йдеться у повідомленні.
Центр протидії корупції проаналізував, яким компаніям належать спеціальні дозволи на користування стратегічними надрами.
«Спецдозвіл – це документ, який держава в особі Державної служби геології та надр (Держгеонадра) видає на деякий час користувачеві надр. Власником українських надр є народ. Держава користується надрами сама або віддає за гроші в користування на деякий час бізнесу, який також своїм коштом розвідує або видобуває корисні копалини. Цей розбитий на частини матеріал – огляд найцікавіших галузей, з деталізацією на найперспективнішій, зі слів наших співрозмовників, титановій. Повний перелік 121 «стратегічного» спецдозволу та інформацію щодо їх власників можна переглянути тут. Із часом будемо його доповнювати. 16 із цих спецдозволів стосуються родовищ, розташованих на окупованих Росією територіях. Ще кілька десятків – у прифронтових областях. Сукупно з усіх родовищ, стратегічних і ні, Росія в України захопила третину – 700 із понад 2160. Важливим з огляду на війну та пошук постачань в усьому світі стає титан. І найперспективнішою стратегічною копалиною в Україні є титановмісні руди. За окремими оцінками, у нас є 20% світових ресурсів запасів титанової сировини. Ми забезпечуємо, теж за різними оцінками, 4-7% світового видобутку титановмісних руд», - йдеться у дослідженні.
Українська титанова промисловість за останні десятиліття змінювалася. В Радянському Союзі завдяки, зокрема, Україні був повний закритий цикл титанової промисловості. Працювали два підприємства з видобутку титанової сировини: Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат (ГЗК) у Житомирській області та Вільногірський гірничо-металургійний комбінат (ГМК) – у Дніпропетровській.
Вільногірський ГМК забезпечував сировиною виробників губчастого титану – ВСМПО-Авісма – в Росії, Усть-Каменогорський титано-магнієвий комбінат в Казахстані та ЗТМК. Двоокис титану виробляли українські Сумихімпром та Кримський титан, сировину на які везли теж з українських родовищ. Три останні підприємства були в орбіті впливу олігарха Дмитра Фірташа.
Титанові підприємства, які залишилися в Україні після розпаду Союзу чи створені пізніше, сконцентрувалися переважно на постачанні титановмісної сировини за кордон.
В описі власників спецдозволів на користування українськими титановими надрами згадується й Житомирська область:
ОГХК (Об’єднана гірничо-хімічна компанія, або UMCC Titanium)
70-75% виручки ОГХК дає Вільногірський комбінат і лише 20-25% – Іршанський. У Вільногірському комбінаті запасів залишилося, за різними оцінками, на декілька років. Цю ресурсну базу треба поповнювати завдяки новим спецдозволам. Ситуацію наче трохи покращили – в червні 2023 року Держгеонадра відсудили у Фірташа Селищанську ділянку титанових руд у Житомирській області. І ОГХК повернула собі спецдозвіл на користування надрами №5269, який раніше був у фірташівського Межиріченського ГЗК.
Але щодо цієї справи є ще кілька судів і розслідування АМКУ. Також, зі слів Олега Арестархова – керівника з корпоративних комунікацій Group DF Фірташа, якщо DF програють суди за Селищанку в Україні, їх адвокати підуть у міжнародні суди, чим зроблять актив "токсичнішим".
Зі слів заступника голови ФДМУ Олександра Федоришина, "у Фонду з АМКУ іде нормальна комунікація, бачення щодо державницької позиції. АМКУ розуміє, що ОГХК іде на приватизацію і що цей продукт має бути привабливим".
Але ринок поки з обережністю придивляється до цього продукту. Як кажуть наші співрозмовники у титановій сфері, "навіщо мені судитися з Фірташем і розв'язувати інші питання, якщо можна поки стояти збоку і спостерігати, як це робить держава".
Також важливо, що містоутворюючий Вільногірський комбінат досі не має родовища. У Фонді зараз триває дискусія, до якої залучаються інші стейкхолдери – чи варто приєднувати до ОГХК як ресурсну базу Демурінський гірничо-збагачувальний комбінат (ДемГЗК) або спецдозволи Житомирбуррозвідки?
Житомирбуррозвідка (ЖБР)
Чотири титанові спецдозволи належать ТОВ "Житомирбуррозвідка" (ЖБР). 90% фірми контролює держава через НАК "Надра України", ще 10% належить фірмі з імовірно підставним співвласником. В березні 2023 року СБУ обшукала офіс компанії, де працює очільник надрового комітету при Європейській Бізнес Асоціації Дмитро Кащук. Знайшла там печатку фірми зі структури ЖБР. Коли ми готували цей матеріал, джерела з добувного бізнесу попередили, що ЖБР може контролювати "конгломерат з правоохоронців, прокурорських та криміналу", і порадили "краще згорнути" пошук щодо цієї компанії.
Зараз ЖБР нічого не видобуває та переважно збиткова. Фірма мала затяжні суди за спецдозволи, проблеми з документами на землю, на якій могли б видобувати корисні копалини (землю розпаювали, а власники землі – проти видобування) та зношене обладнання. З 2016 року в ЖБР не інвестували. Тож підприємство багато років бурило свердловини для води, отримуючи за це копійки і не розподіляючи дивідендів.
За даними ЦПК, раніше спецдозволи ЖБР планували продати на користь ОГХК. Але потім від цієї ідеї відмовилися. Бо щодо найперспективнішого Тростянецького родовища Житомирської області треба вносити зміни до програми робіт, але через невирішені юридичні нюанси цього зробити не можна. А без цих змін неможливо продати спецдозвіл.
Межі Паромівського родовища Житомирської області мають захищені запаси іншого надрокористувача. Цю проблему теж треба розв'язувати через суди, які, імовірно, затягнуться на роки. А спецдозволи на користування надрами Красноріченського та Лівобережного родовищ Житомирської області наші співрозмовники оцінюють як менш перспективні для ОГКХ з огляду на їх територіальну віддаленість.
Компанії Фірташа
Межиріченський ГЗК. Працював на Межирічному та Селищанському родовищах Житомирської області. Видобуває руду та виготовляє ільменітовий концентрат. Потужність ГЗК – 100 тис. тонн на рік. У червні 2023 року держава відсудила у комбінату Селищанську ділянку, тож спецдозвіл №5269 відійшов ОГХК. Але це не останній спір за Селищанку, також розслідування щодо цього спецдозволу веде АМКУ.
Валки-ільменіт. Підприємство у м. Іршанськ на Житомирщині з видобутку та виробництва ільменітового концентрату. Має спецдозвіл на видобування титанових руд Валки-Гацківського родовища Житомирської області. Потужність Валків – 45 тис. тонн концентрату на рік.
Компанія Буткевича
Дозвіл на геологічне вивчення Юрівської ділянки апатит-ільменітових руд на Житомирщині має ТОВ "Апатит-ільменітова група" Геннадія Буткевича. За даними Forbes, Буткевич посів 16-те місце серед 100 найбагатших українців 2020 року зі статками $415 млн. Він є співвласником мережі "АТБ-Маркет" і власником мережі супермаркетів "Коло". Консолідує свої добувні активи в інвестиційній групі BGV Group Management (BGV).
По 8,4% в Апатит-ільменітової групи належать Олександру Настенку та Віталію Якименку – батьку нардепа від Слуги народу Павла Якименка, голови підкомітету з питань охорони і раціонального використання надр Комітету ВР з питань екологічної політики та природокористування.
Як повідомляв Житомир.info, 25 травня 2023 року Фонд держмайна інформував, що АТ «Об'єднана Гірничо-Хімічна Компанія» веде активні переговори про продаж західним партнерам продукції з філії «Іршанський ГЗК» і планує поновити видобування та збагачення ільменітового концентрату на підприємстві вже до кінця поточного року на рівні 18 тис. тонн на місяць.
